Уже спустіли стійбища отар,
Своє за літо одлітали бджілки.
Стихає клич золочених литавр,
Наносять краплі дощовий удар
По листях-віях молодої гілки.
Вже тулиться поближче до воріт
Сільська дорога у грузькому глеї,
Кленовий лист побляк і догорів,
І позолота пізня яворів
Прощально лебедіє над землею.
Холонуть верб потріскані вуста,
А дощ німий торкає руку гілки.
Повільно гасне жовта мить густа:
Упала осені корона золота
Під звуки Лукашевої сопілки.

II. Випишіть п'ять дієслів і виконайте письмово їхній розбір як частини мови я вам ​

велику частину життя, людина проводить спілкуючись. на життєвій дорозі людини, зустрічаються різні люди і відповідно цьому, різні стосунки. але все таки в перебігу життя у людини має бути той, з ким він проводить прольшую частину. звідси і слідує ця фраза - "з ким поведешся, того і наберешся! ". адже дійсно, спілкуючись з людьми, ми дізнаємося про багато що, і беремо для себе якісь приклади, або навики. спілкуючись з людиною, можна, того не помічаючи набратися від нього, того, чого він навіть не хоче.

не потрiбно до них кричати! поводитися чемно.

доволі часто у сучасному світі ми чуємо пояснення байдужості : " моя хата скраю, це їх проблема."

щоб цінували інші, треба самому знати собі ціну. 

осінь – гарна пора та ностальгічна пора…пора світлого смутку, різнокольорового листя та дощу. я вважаю, що дощ – це просто неймовірна погода.можна комфортно влаштуватися на підвіконні, дивитися на сповзаючі по склу краплини і просто мріяти з чашкою запашного чаю.а можна вдягнутися, взяти парасольку та піти на прогулянку з друзями. сміятися та хлюпати по лужах.адже ми самі створюємо настрій, тому саме ми можемо створити «свій» дощ…