Пошир речення другорядними членами. Роман грається. Руслана грає.​

для мене взірцем є богдан хмельницький. видатний гетьман гетьманської україни. саме він постав з народом на національно-визвольну війну. я поважаю його за те що він у першу чергу думав про народ і його тяжку долю.

скільки вдалих битв пройшло вдачно під його проводом : берестечко, жванець , зборів. хмельницький був дуже розумною і освідченою людиною. гарно володів бойовими навичками. був справжнім патріотом своєї країни. він поважав і вислуховував думку кожного хто звертався до нього с проханням. зараз таких людей та керівників дуже не вистачає , та що й казать таких вмілих і вправних майже немає. для мене богдан хмельницький назавжди запам'ятається як чесна і добросовісна людина.

мається на увазі, що як гриби не ростуть поодинці, а цілими "сімейками", так і у житті буває: де щось одне трапиться, там таке ж саме ще буде. 

жила-була пташка. вона дуже любила гратися під сонцем у лісі. одного сонячного дня, коли вона була дуже захоплена грою з своїми птахами-друзями вона побачила зайчика, який   попав у пастку мисливця. заєць благав її йому, але тільки одна вона йому . її друзі не хотіли зайчику, та ще й ображали його. бідний зайчик вже плакав коли до нього прилетіла пташечка. вона сама хотіла йому , але вона була дуже слабка і не могла нічим . потім вона полетіла до людських осель і   прохала людей бідному зайчику. ніхто з людей не хотів тратити свій час на якогось безглуздого і неуважного   зайця. але один хлопчик тарас пішов за пташкою і допоміг зайчику вибратися із біди. через три дні зайчик прийшов в гості до пташки і подякував їй, за те що вона йому вибратися із пастки   мисливця. вони ще довго гралися з зайчиком і назавжди залишиль друзями.

це чиста правда. людина ніколи не задумується над тим, що в неї є, а завжди прагне отримати щось більше. з однієї сторони, це правильно. адже прагнення до чогось кращого удосконалює нас, робить сильнішими духом, додоє мудрості та досвіду. але дуже часто, за цим самим прагненням, ми не помічаємо того, що навколо нас, того, що ми вже маємо. і, на жаль, найчастіше це і втрачаємо.  так, нам необхідно самовдосконалюватися, набиратися досвіду, долати різні перешкоди та вирішувати складі проблеми на своєму життєвому щляху. але, разом з тим, ми не повинні забувати про те, що в нас вже є. ми повинні оберігати це, і намагатися досягти чогось більшого. це дуже важко, адже часто у своєму житті ми мусимо робити вибір проти чогось і на користь іншого. недаремно кажуть: "что имеем - не храним, а потерявши - плачем" (не змогла знайти український відповідник вислову).