Написати твір (невеликий) на тему: Натюрморти вздовж доріг моєї області.

ільки в ній таємничого? у кожної людини- свій внутрішній неповторний світ, у який вона вміщує думки й переконання, надії і секрети."ти знаєш, що ти людина? "- запитує василь симоненко у кожного із нас.що ми вміщуємо у значенно цього слова? з одного боку це- біологічна істота, здатна мислити, і водночас-комплекс усіх якостей і почуттів, які повинна мати в собі ця істота, одним словом- душа.

у кожного з нас є своє бачення того. якою має бути справжня людина.для одних вона- взірець порядності і доброти,ідеал других-та. що маєкупу грошей,треті скажуть, що особа, що вміє говорити і думати, пересуватися на двох-це вже людина.а я вважаю, що від тварини нас відрізняє людяність.і в нашому суспільстві існують певні закони моралі й честі.і щоб називатися людиною, мати душу, як криницю чистої води, треба бути добрим, чесним ,справедливим. милосердним, любити ближнього, приходити в потрібну хвилину на .

укрвїнська поетеса ліна костенко назвала душу" єдиною на землі державою".я впевнена, що лише з чистими. як джерельна водя, сумлінням, добротою, щирістю ми зможемо збудувати найміцнішу у світі державу- людську душу!

цікавий співрозмовник

я люблю розмовляти з людьми, які багато читають, адже вони багато знають і вміють розповідати цікаві історії. ще на мій погляд гарний співрозмовник – це людина вихована, яка вміє слухати, не перебивати.

мені дуже подобається спілкуватися зі своїми друзями, тому що вони розпові про цікаві речі, з ними інтересно і весело. ще я дуже люблю розмовляти з людьми, які багато подорожують. вони розпові про різні країни, а моя мрія побачити увесь світ.

але найкращі співрозмовники для мене це мої батьки. з ними я можу розмовляти про все на світі. у нас немає тем на які б ми не могли . вони завжди вислухають, а якщо треба дадуть слушну пораду.

в переносному значенні вжито пункт б тобто гостре слово. тому що гостра пилка це пряме значення пункт а вичеркуємо пункт бпереносне значення 

якщо допоміг то стате плюс якщо ні міну +   - 

давня весна                                                                         леся українка

була весна весела, щедра, мила,

промінням грала, сипала квітки,

вона летіла хутко, мов стокрила,

за нею вслід співучії пташки!

все ожило, усе загомоніло –

зелений шум, веселая луна!

співало все, сміялось і бриніло,

а я лежала хвора й самотна.

я думала: «весна для всіх настала,

дарунки всім несе вона, ясна,

для мене тільки дару не ,

мене забула радісна весна».

ні, не забула! у вікно до мене

заглянули від яблуні гілки,

замиготіло листячко зелене,

посипались білесенькі квітки.

прилинув вітер, і в тісній хатині

він про весняну волю заспівав,

а з ним прилинули пісні пташині,

і любий гай свій відгук з ним прислав.

моя душа ніколи не забуде

того дарунку, що весна дала;

весни такої не було й не буде,

як та була, що за вікном цвіла.