До ть будь-ласка заране Зробити синтаксичний розбір речення (за зразком у книжці) Земля куталася в мрійливу голубінь і радісно тремтіла.

    твір на тему "роль батьків у моєму житті" пропоную скласти так:     мама з татусем - це найближчі для мене люди. з самого дитинства вони ростили мене в мирі, злагоді та любові. і я за це щиро їм вдячний. вони навчили мене багатьом речам, але головне - вони розвивали мене духовно. і я виріс цілісною високоморальною людиною лише завдяки моїм батькам.     мамуся з татом весь час були поряд. вони підтримували мене у нещастях, були поряд, коли я хворів, раділи моїм успіхам. батьки відіграють головну роль у моєму житті. я щиро вдячний їм за їхній батьківський труд, за нещастя та сльози, які вони мали через мене. я сподіваюсь справдити їхні надії та вирости справжньою людиною.

    діалог-розмову дідуся з онуком про хліб та пшеницю  з використанням  сполучників підрядності, пропоную скласти так: - діду, а чого в україні так шанують хліб?   - онучку, хліб - справжній скарб, що здатний прогодувати кожного з нас.- а чи важко виготовляють хліб? - так, люди тяжко працюють, щоб хліб потрапив до нашого з тобою столу.    - може, розповіси мені трохи? - звичайно. спочатку люди обробляють землю та сіють пшеницю. потім збирають достиглу пшеничку та відправляють її на млин. там її переробляють на борошно. а далі, спробуй сам здогадатись, як виготовляють хлібчик.  - мабуть, діду, потім борошно відправляють до пекарні, у якій кулінари випікають смачний хліб. потім вантажники завантажують його до машини та розвозять крамницями.- все правильно, онучку. але ж не лише хліб виготовляють з борошна.- а що ще, діду? - ще з борошна виготовляють булочки, бублики, печиво, пироги та пиріжки, пампушки та вареники. тож варто шанувати пшеницю, що нас годує.- дякую тобі, дідусю, за таку цікаву розмову! - звертайся, онучку!  

Щедра горобина росте у нас в україні ошатне дерево - горобина. щоосені визрівають на ній червоні ягоди, які стають дуже смачними після перших морозів. про це добре знають пташки. зимою, коли пухкий сніг вкриває землю, пташкам важко знайти їжу. звірям, що не у сплячку, наприклад, білкам, теж нелегко - холодно їм та голодно. тоді й стає в нагоді горобина: її ягідки висять на гілках, неначе запрошують пташок та звірів попоїсти.  пташки та білочки радо пригощаються ягідками. до самісінької весни на дереві горобини працює "їдальня". а коли приходить весна, пташки та звірі віддячують щедрому дереву за добро: пташки захищають горобину від гусіні та інших шкідливих комах, а з ягідок, що заховали білочки, виростають нові деревця. так і вони один одному. і всім добре - і птахам, і звірям, і горобині.