Написати твір-роздум на тему "Честь і гідність крізь призму сьогодення"(до 3 сторінок)

я вважаю, що компромісу між добром і злом, а також правдою та брехнею не може бути. адже все що ти не робиш відгуковується, як на тобі так і на інших. перед тим як щось робити треба добренько подумати, бо кожний твій вчинок просто так не залишається непомітним. але у житті є різні ситуації і інколи без брехні просто не можна обійтись.візьмемо за приклад найпростішу ситуацію, лежить в лікарні жінка, і лікар вже знає, що через місяць її не стане, звичайно, він не буде їй це говорити, а навпаки буде цю жінку переконувати тільки на краще, щоб вона свої останні хвилини насолоджувалась життям. тому, на мою думку, завжди треба думати все, що ти робиш, і передусім уникати цих компромісів, але якщо життя змусує тебе на це то краще поступись, але потім затьмар це своїми добрими, щирими вчинками.

- квітуча папороть;

- неякісний шампунь;

- високий насип;

- болючий мозоль;

- дідусевий рояль;

- минулорічний перепис;

- довготривалий нежить;

- пошкоджена емаль;

- витончений тюль;

- темний тунель;

- чудесний какаду;

- небезпечна цеце.

різні пори року несуть різний настрій. хтось захоплюється білим снігом, хтось мріє про квітучі дерева навесні, хтось бажає дочекатися жаркого літа з купанням в річці. а я люблю осінь. це така красива пора року. клени одягнулися в рум'янець. вони коштують, замислившись, на лужку, немов сумують про те, що прийшов жовтень. іноді тихенько знімають своє різьблене листя. раптовий порив вітру безжально зриває осінню красу з сумних кленів. як ніжно золоті берізки серед зелених сосен. спустіли гілки і засмучуються, що скоро прийдуть холоди. схожі на величезних велетнів, розкинувши гілки, коштують жовто-зелені дуби. високо в небі дзвінко курликають журавлі. вони збираються в зграї і летять на південь. десь високо вгорі перекликаються дикі гуси. у рідних краях дуже холодно, і вони вимушені летіти туди, де тепло. тільки горобці літають навкруги і дзвінко цвірінькають, оскільки ним нікуди поспішати. а я гуляю і думаю - яка гармонія фарб і звуків!

росла   в місті горобинка.вона була дуже добра і щедра. кожного року деревце віддавало свої ягідки не тільки дітям, а ще й маленьким пташкам: горобцям, голубам. горобинка дуже любила пташок.а вони у відповідь зігрівали її взимку  розносили її насіння далеко у нові краї