Поширене означення ,що стоїть перед означувальним словом є в реченні?
А) Мої суцвіття биті холодами ви добру зав‘язь все-таки дали
Б) Осінній день схиляв свою жовтогарячу голову на повитий серпанком обрій
В) Сади омиті музикою згадок ковтають пил міжселищних доріг
Г) Де-не-де лежали на землі дерева підриті й поборені віком
Д) Стоїть там живопліт уплетений у верби

“дружба — главное чудо всегда, сто открытий для всех нас таящее. и любая беда — не беда, если рядом друзья настоящие! ”

в дружном коллективе видят не только и не столько недостатки, а главное, видят достоинства друг друга.

давайте поучимся замечать хорошее (положительное) у своих одноклассников. а вам в этом “волшебный стул”.

на “волшебный стул” приглашается один из участников игры: как только он садится, “высвечиваются” и становятся очевидными только все его достоинства; присутствующие рассказывают о том, что видят их глаза: называют качества (умный, добрый, ; поведенческие характеристики (он всегда , к нему можно обратиться с ; говорят о внешних достоинствах, например: красивые волосы.

(“волшебный стул” позволяет говорить о товарище как бы со стороны, придает элемент таинственности игре, на ребенка смотрят как бы впервые.

эти детям обрести уверенность в себе, позволяют осознать себя как носителя достоинств, изменяют положение ребенка в классе, переориентируют внимание детей с “недостатков” на “достоинства”).

усе живе на нашiй плантi не може iснувати без води.воду завжди вважали джерелом усього живого. вода служила середовищем, в якому, в процесi еволюцii на нашiй планетi розвивалися рослини й тварини.встановився нерозривний зв,язок людини з водою , оскiлькi вода е постiйним учасником бiохiмiчних процесiв ,що вiдбуваються в живих органiзмах.вода е  визначальною для будь якоi живоi iстоти, а значить вода- це життя!

я живу у місті луцьк. це моє рідне місто.щороку він стає все гарнішим. мені дуже подобаеться місто де я живу. у луцьку багато пам"ятників, затишних парків та свіже повітря.  мені дуже подобаеться місто де я живу. луцьк - це місто мого дитинства. 

прислівник- це незміна самостійна частина мови,що виражає ознаку дії, стан предмета або ознаку якості і відповідає на питання як? де? звідки? наскільки? якою мірою?