Антонім до слова ухиляйся​

основа-людин, закінчення-а.

давня весна                                                                         леся українка

була весна весела, щедра, мила,

промінням грала, сипала квітки,

вона летіла хутко, мов стокрила,

за нею вслід співучії пташки!

все ожило, усе загомоніло –

зелений шум, веселая луна!

співало все, сміялось і бриніло,

а я лежала хвора й самотна.

я думала: «весна для всіх настала,

дарунки всім несе вона, ясна,

для мене тільки дару не ,

мене забула радісна весна».

ні, не забула! у вікно до мене

заглянули від яблуні гілки,

замиготіло листячко зелене,

посипались білесенькі квітки.

прилинув вітер, і в тісній хатині

він про весняну волю заспівав,

а з ним прилинули пісні пташині,

і любий гай свій відгук з ним прислав.

моя душа ніколи не забуде

того дарунку, що весна дала;

весни такої не було й не буде,

як та була, що за вікном цвіла.

віз- повіз, привіз, узвіз

кінь-кінський, конюшня

рука- поруки,рукоділля,  рукавиця 

калина у всі часи вважалась символом дівочої краси .і як дівчина вона на протязі свого життя змінюється. ось напровесні калина одягнена у білі суцвіття, які нерідко порівнюють з убранням наречених. літом вона красується в червоних я гідках, а осінню набуває багряного відтінку. кожної пори вона красива, але красива по-своєму.