Тополя, річка, улов, берег, Андрій

я з братом,мамою,та батьком пійшли до лісу.коли ми прійшли до лісу я побачила красивих  птахів вони швидко  літали  тому що будували гнезда на високих деревах.мама побачила поляну там росли квіти вони були жовті та сині.наша сім'я почала собирать  гриби.

то что я подчеркнул  я не перевел или незнаю как пишется.

те що я підчеркнув  я написав російскою або не знаю як пішется.

у давальному відмінку.

  бджола ведмедю медом платить. 

  листопад вересню онук,жовтню син, зимі рiдний брат. 

  не бажай синові багатства,а бажай розуму. 

  у кожнiм краєві свої звичаї. 

гарно(працювати як? )працювати,працювати(де? ) на роботі, ну и дальше в этом роде , можэт что и придумаете, но я большэ не знаю!

вот может пригодится

прислівник (лат. adverbium - біля дієслова) - це повнозначна, самостійна частина мови, що виражає ознаку дії, стан предмета або ознаку якості і відповідає на питання як? де? звідки? наскільки? якою мірою? є незмінною.

прислівник у реченні пов'язується з дієсловом, виконуючи роль обставини дії, наприклад: синіла (де? ) навкруги далечінь (гончар); дорога все глибше (як? ) врізалась в ущелину, зверху (зві зі скель, покапувало. (м. олійник)

може також пов'язуватися з прикметником або іншим прислівником, служачи для вираження ознаки якості до ролі обставини міри, ступеня: ось зовсім (наскільки? ) близько з води вихопилась гостра скеля. (я. баш) коли моя білява донька виросте, я буду надто (якою мірою? ) старий

- привіт

- привіт

- ти вчора дивився "що? де? коли? "?

- так, мені дуже сподобався цей випуск. іноді я сам намагаюся вгадати.

- чудово! я теж буває намагаюсь відгадати.

- ну гаразд пішли грати, по дорозі поговоримо.

- ходімо.