Обставину не треба відокремлювати комами в реченні (розділові знаки пропущено). *

(А)Сніг іде і сяйво розсіваючи бліде зволожує афіші і обличчя.

(Б)Степ зігнавши з себе ранкову прохолоду виграє зеленими барвами.

(В)Дівчина все ще стоїть заломивши руки.

(Г)Білий кінь повіддя попустивши летить у степи.

надвечір ясне небо потемнішало.зашуміли віти дерев.налетів вітер.солнце яскраво освітило будинки,а небо все темнішало.ось уже і сонче сховалось за важкими хмарами.спалахнула блискавка,десь дуже близько прокотився грім.перша важка капля впала на асфальт.вітер раптово ущух,полетів далі.а по будинках залопотіли крокидовгожданного дощу!

я сьогодні не уявляю собі зими без святкування нового року та різдва христового. це мої два найулюбленіші свята.під новий рік я завжди чекаю подарунки,а на різдво христове в нас завжди святкова вечеря,яка проходить в тиші та спокої з молитвами. мені це дуже подобається.наче якесь таїнство.в такий святвечір я завжди загадую бажання.і це цікаво.

я розумію це прислів'я так: не треба казати образливих слів, бо забрати їх назад не можна. (чтоб написать апостроф нужно зажать альт и справа на калькуляторе написать 39 и быстро отпустить все кнопки)

добра людина ніколи не образить слабкого.

добрий майстер вийшов з тебе, сину!