215. Перепишіть, на місці крапок поставте там, де потрібно, м'який знак.

1. Діло розумом починає..ся, а руками робит..ся. 2. Коли за все візьмеш..ся, то нічого не зробиш.. . 3. Кому місяць світит.., тому й зорі всміхают..ся. 4. Всяка іржа очищаєт..ся, та сліди лишаю..ся. 5. Раз обпече..ся, то другий раз побереже..ся. 6. Краще би..ся з орлом, ніж мирит..ся з вороном. 7. Помилиш..ся, запізниш..ся - щастя не спізнаєш.

220. Поставте дієслова в потрібній особі й числі теперішнього чи майбутнього часу залежно від їх змісту і запишіть речення.

1) Мама (плести) мені нову кофтинку. 2) Ми вже четверту годину поспіль. 3) Ми (вирости) розумними, красивими і шасливими. 4) Діти (виростити) великий урожай помідорів. 5) Ти щоранку (будити) брата. 6) Ви (бути) завтра на концерті? 7) Ми (бути) виходити з дому одночасно.​

№215

1. Діло розумом починається, а руками робиться.

2. Коли за все візьмешся, то нічого не зробиш.

3. Кому місяць світить, тому й зорі всміхаються.

4. Всяка іржа очищається, та сліди лишаються.

5. Раз обпечешся, то другий раз побережешся.

6. Краще битися з орлом, ніж миритися з вороном.

7. Помилишся, запізнишся — щастя не спізнаєш.

№220

1. Мама плестиме мені нову кофтинку.

2. Ми пливемо вже четверту годину поспіль.

3. Ми виростемо розумними, красивими й щасливими.

4. Діти вирощують великий урожай помідорів.

5. Ти щоранку будиш брата.

6. Ви будете завтра на концерті?

7. Ми будемо виходити з дому одночасно.

ответ:Діло розумом починається, а руками робиться. 2. Коли за все візьмешся, то нічого не зробиш . 3. Кому місяць світить, тому й зорі всміхаються. 4. Всяка іржа очищається, та сліди лишаютьсяся. 5. Раз обпечешсяся, то другий раз побережешсяся. 6. Краще битися з орлом, ніж миритися з вороном. 7. Помилишся, запізнишся - щастя не спізнаєш.

Объяснение: вроде так но ето не точно

    якось до мене підійшла сестричка і запитала: "а навіщо берегти природу? ". я їй і пояснила, що природа - це наше життя. якщо не доглядани за нею, вона зникне, а незабаром зникнемо і ми.

      для мене природа - це усе! я полюбляю ввечері прогулюватися вулицями міста і милуватися зеленою красою. доречі, ви тільки подумайте, а якщо не буде природи, тоді чим ми зможемо пишатися? чим милуватися?

      я , що кожний з нас розуміє це і раджу кожнуму запитати себе: "а що я роблю для того, аби вберегти природу? " 

людська душа – павутинка, химерне плетиво, що рветься навіть від легесенького подиху вітерця… а ще – дорогоцінне полотно, витонченості якого подивується не одна вправна ткаля, зрештою, на цілому світі не знайти людини, яка б могла створити щось подібне. усвідомлення цього спонукало не одного знаного або ж і зовсім невідомого мислителя задуматися над вічними та складними мотивами людського існування. очевидно, саме тому маємо змогу читати і ці поетичні рядки, сплетені уявою, наснагою, переживаннями, вірою та любов’ю львів’янки галини матвієнко. народилася галина у львові. тут закінчила загальноосвітню середню школу № 82, а також дитячу музичну школу № 1 ім. а. кос-анатольського – опанувала гру на бандурі. цього року галина матвієнко стала випускницею історичного факультету львівського національного університету імені івана франка, а також – аспіранткою цього навчального закладу.

бажання записати римовані рядки виникло в авторки ще у школі, а сприяли цьому її музичні зацікавлення – самостійне виконання пісень та інструментальних творів у і улюбленого інструменту. “людина не в силі самотужки вистояти на роздоріжжі серед буревіїв та хурделиць, проживаючи без віри” – переконана галина. тому минуле та сьогодення, зміна пріоритетів та формування суспільних цінностей – “часові моменти земного життя людини” – актуальні мотиви її віршів. творити нові поетичні рядки надихає галину “переживання кожного слова”. напевно тому у її виконанні, а точніше написанні, вони не зовсім поміщаються у рамки звичних та відомих поетичних розмірів чи рим, а просто ллються потоком думок, пульсують і… живуть.