До якого царства живих організмів належить людина?

скільки існує народна творчість, стільки існує пісня. вона скрізь: в журбі і в радості,   на весіллі і на похованні.

у журбі люди співали завжди. мати- над колискою дитини, щоб заспокоїти та прогнати нічні жахіття. кріпаки співали, виливаючи весь біль та ненависть до панів. дівчата та парубки - від розчарування та самотності.

коли не можливо сказати, залишається тільки співати. з піснею горе стає хоч трохи, але легшим, в очах розвиднюється. вона ніби заколисує журбу. бо розумієш, що ти не один. автор пісні пережив таке, що і ти.

важко було б пережити самотність і печаль без пісні.

не можна чекати милості від природи після того, що ми з нею зробили. велике творіння  боже, колиска людства, втілення  краси i добра. з перших кроків людини на землі  вона годувала своїми , давала тепло . минали віки. людина розвивалася, розумнішала, вчилася користуватися дарами i силами i "довчилася", на жаль, до знищення хiросiми i нагасакі, до чорнобильської та японської катастрофи. а природа - це ж краса! це могутні ліси, горді гори, безмежні степи, це сонце чи місяць в небі. все це оспівано в народних піснях) i в творах великих митців.i краса ця щедра. ліси - дарують нам свіже, повітря. поля годують нас хлібом, на луках i степах пасуться тварини, що нам молоко i м'ясо. годують нас рибою i несуть наші кораблі водоймища. i все це добро просто гріх не шанувати, не берегти. адже людина сама - частинка природи. i щасливою може бути, лише за умови досягнення гармонії, в злагоді з довкіллям. в іншому разі вона перестає бути людиною. i так завжди. перетворила людина природу на свою служницю, намагаючись силою взяти її скарби - i тепер не оббереться лиха. споконвіку вважалося сенсом життя кожного: посади дерево, збудуй дім, вирости сина. нас на землі кілька мiльярдiв. якби ж то кожний посадив деревце! а якщо кожен знищить по дереву? ! схаменіться, люди! будьте людьми!

    однієї ночі мені приснився дуже дивний сон. я потрапив в снігове місто.все в цьому місті було зі снігу.я йшов дорогою і назустріч мені траплялися різні звірі і люди.більшість били героями моїх улюблений казок.я зустрів котигорошка,який боровся з трьохголовим змієм.а ближче до снігового лісу я побачив лисичку-сестричку,яка хотіла з"їсти колобка зі снігу.    

      як мені в цьому місті! я ще довго згадував свій дивний і чудовий сон. 

у великої людини два серця - одне спливає кров'ю, інше стійко терпить.

серце зроблено з тканини, яка дуже легко розривається і дуже легко лагодив.

людське серце не знає меж, людський розум обмежений

  слово - тінь справи.виражай смертними словами безсмертні речі.менше скажеш слів, швидше справиш справу.