Речення у якому словосполучення рідна домівка виступає у ролі звертання.

безмежна сила книги. без неї людина слiпа. книга вiдкриває перед людьми великий свiт. протягом усього жиiття ми звертаємося до книжки. згадайте свою улюблену першу книжечку, коли ще ви були зовсiм малень-кими i не вмiли читати, а вже iз задоволенням розглядали малюнки, впiзнавали улюблених героїв, складали про них цiкавi iсторiї.

і коли вже навчилися читати,— масте змогу самi поринути у захоплюючий свiт книг. тому, що книги — вашi друзi. вони здатнi викликати великi почуття, глибокі переживання.

— як ви думаєте, чи завжди iснували книги?

— давним-давно книг не було на землi, люди не вмiли ні читати, нi писати. а для того, щоб передавати iнформацiю, вони малювали малюнки на стiнах печер. пізніше люди почали писати на глинi, яку потiм сушили та випалювали на вогнi. проте, такi «книжки» були дуже важкими i незручними. згодом люди навчилися робити книги з тонкої телячої шкiри. на виготовлення такої книги потрiбнi були шкури з цiлої череди телят. тому такi книги були дуже дорогими i їх могли собi купити тiльки багатi люди. отже, потрiбно було шукати дешевий та простий матерiал для книг.

в африцi вздовж рiчок є густi заростi болотяної рослини папiрусу. спочатку його використовували лише на будiвництвi. а згодом додумались так обробляти волокна рослин, що почали виготовляти з них папiр. вiдтодi з’явилися сувої з папiрусу. писати на них було зручно, але через декiлька років такий сувiй ламався та розсипався.

справжнiй папiр, на якому пишуть i сьогоднi, люди навчилися виготовляти двi тисячi рокiв тому. першi книги були рукописними, тому одну книжку часом писали по кiлька рокiв.

за часiв київськоi русi князь володимир святославович вiдкривав школи, спецiальнi майстернi, де переписували книги. а за часiв князя ярослава мудрого у києві при софiївському соборi була заснована перша у київськiй русi бiблiотека.

у хiii столiттi в європi навчилися виготовляти папiр. в серединixiv  столiтгя в нiмеччинi запрацював перший  у європi друкарський верстат майстра йоганна гутенберга. вiдтодi друкарнi з’явилися в iнших країнах.

першодрукарем в українi був іван федоров. за своє життя вiн видрукував лише кiлька книжок. серед яких є i перший слов’янський «буквар».

ось така iсторiя виникнення книги. тепер книга — всюди поруч iз нами. вона — ваш друг i порадник.

модуль вектора перемещения (то есть длина отрезка, который соединяет начальную и конечную точки движения) может бытьравен пройденному пути или бытьменьше пройденного пути.

ався навчальний рік. разом з цим почалися і польові роботи — збір урожаю не тільки на колгоспних полях, а й на присадибних ділянках. багато людей уже вправилися біля городу. дітвора мала час погуляти на вулиці, сходити на .але одного разу ми поверталися з , йшли дорогою повз городи. анатолій звернув нашу увагу на те, що лише на городі олексія не викопана картопля. олексій учився з нами, але нічого нікому не говорив. та ми всі помітили, що він сумний, не гуляє з нами, поспішає додому після уроків. ми не придавали цьому ніякого значення. а від мами анатолій та данило чули, що олексієва мама хвора, лежить у лікарні, батько у відрядженні, повернеться не скоро. у олексія є ще молодший братик, який ходить в дитсадок. а осінь наступає з вранішніми , а незабаром почнуться дощі та заморозки.ми ніби прозріли, що картопля, буряк, морква та інша городина на ділянці олексія може загинути, бо він не в змозі сам подбати про город, бо йому треба і до мами в лікарню сходити, і братика забрати з дитсадка, і впоратися по господарству.тоді ми домовилися, що наступного дня зразу після уроків візьмемо дома лопати, відра та мішки і підемо на город олексія, щоб зібрати урожай, однокласнику. так ми і зробили. до нас ще приєдналася мама петрика, яка давала вказівки, радила.працювали ми до темряви. зате вже пізно вечором у двір олексія багато мішків з картоплею, буряками, морквою та іншою городиною. допоміг нам це на машині батько сергія, бо він шофер.олексій не зрозумів одразу, що діється. але потім йому стало все ясно. на очах у нього заблищали сльози, але то були сльози радості.розчулений, він щиро подякував усім нам за та увагу до його сім'ї.