Твір опис на тему весняні клопоти на городі.

український народ ще з давніх давен називав книгу джерелом зжнань. 

  я вважаю книгу ще й своїм справжнім другом, бо з нею проводжу свій відпочинок. вона навчає, підказує, є розібратися у складних ситуаціях, вчить розрізняти добро і зло. мій духовний провідник, тобто книга, розраджує мене в стані смутку, розповідає мені про життя інших людей, кличе в захоплюючу подорож, є перетнути тисячі кі хай немає у мого друга ніг та рук, хай вінне вміє говорити, та він завжди навчить мене, як жити на світі.

  я б дуже хотіла, щоб у всіх моїх ровесників також була така гарна помічниця і друг книга.

п.с. вибачай, за граматичні

яскравi - темнi, похмурi, тмянi

-привіт, васильку. 

-привіт, маринко. 

-як у тебе справи?

-добре, а у тебе?

-також. ходімо до мене додому на чай.

-ходімо!

на зимових канікулах я поїхав до своєї бабусі. вона жила у невеличкому містечку , яке люди чомусь звали "снігове".

              одного разу я запитав у бабусі:

-бабусю, марино, чому ваше містечко зветься "снігове"?

-бо, онуке, у цьому селі сніг випадає на прикінці осені, а закінчується вже на початку весни,-мовила бабуся.

-о, як цікаво! а в нас у харкові вже новий рік скоро, а сніга досі і немає! -вигукнув

ххлопчик.

-тоді залишайся у мене на новий рік, ми і ялинку прикрасимо, і мені весліш з тобою буде.

        ось так бабуся та ії онук провели новий рік!