В якому відмінку вжитий прислівник "повідступали від

неї"?
​

на мою думку,вихованість-це постійний стан душі людини.вихованість або є,або її немає.формуєтся вона у роки дитинства родиною та суспільством.важко та напевно марно очікувати вихованих вчинків від людини яка може образити однокласника,молодшу або літню людину,відмовитись від своїх вчинків,та не виконати своїх обіцянок.не вихованих людей зазвичай в класі не поважають,хоч іноді їм вдається головувати.а справжні виховані хлопці та дівчата залишаются осторінь.но тількі на них можна покластися в важку хвилину життя.

з раннього дитинства нас вчать завжди говорити правду, поважати працю. правдива людина намагається не робити поганих  вчинків, яких їй довелося б соромитися..і потім приховувати від батьків і друзів. всім відомо, що «шило в мішку не сховаєш». так і правда - десь випливе. і людині буде соромно за брехню, з нього будуть сміятися. тому треба намагатися відповідати за свої слова і погані вчинки. чесна людина завжди викликає повагу, тому що вона ніколи не обманює. а брешуть тільки труси і невиховані люді. висновок такий: треба говорити завжди тільки правду.

хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.

птицю пізнати по пірю, а людину по мові.

рідна мова не полова: її за вітром не розвієш.

добро і зло це повязані між собою речі ,вони потрібні один одному,без зла не буде і добра

кожна людина по-своєму розуміє відмінність добра від зла, сама собі обирає, що їй добре, а що погано. 

добро це кохання, щастя, знання, милосердя,а зло це загибель людини, крадіжки, обман,тощо

щастя, коли йдеш по тунелю і і попереду бачиш промінь світла – вихід, а не поїзд який міг би їхати тобі на зустріч. щастя, коли стоїш на роздоріжжі, і яку б ти не обрав дорогу, ти знаєш, що кудись дійдеш і це буде правильна дорога. щастя, коли влітку йдеш під теплим дощем без парасольки і не боїшся простудитись.добро – це щастя, а щастя – це коли ти впевнений у своїх почуттях, діях, впевнений у правильності свого вибору і своїх судженнях, щастя, коли твоє серце і душа твоя перебувають в гармонії і підказують праведний шлях. щастя – коли ти в гармонії з духом світу і з любов’ю всеосяжною.  зло – це безвідповідальність, ість, замкнутість, заздрість. зло – це корозія душі і тіла. зло – це все те, що відділяє нас від гармонії та ідеальності.

на мою думку істина завжди одна, але кожен з нас перекручує її на свій лад. для мене зло і добро виступає таким, яким я його описав, а решта – це лише засоби, які є нейтральними, тобто можуть творити добро і зло, в залежності від того в які руки попадуть. зло потрібне у цьому світі так само як і добро; вони взаємопов’язані, адже без зла не б не знали що таке добро і навпаки. добро і зло – це каїн і авель – два різні брати, у яких одні батьки – люди.