Прочитайте мовчки речення. З'ясуйте, чим виражені підкреслені обставини, яких слів вони стосуються. Поясніть умови їхнього відокремлення або невідокремлення.

1. Василько розчепірив руки і, падаючи грудьми на воду, швиденько звів їх докупи (Гр. Тютюнник). 2. Човен пливе та хвилі здіймає, б’ючи вітрила в задумливу ніч(С. Фоменко). 3. Олесь згарячу ніяково посміхнувся, поторкав мокрою рукавичкою тверду гулю під оком і, ковзаючись, побрів до школи (Гр. Тютюнник). 4. Бійці йшли похмуро, задумавшись, спідлоба поглядаючи на загадкові краї (О. Гончар). 5. Вона сиділа замислившись (Ю. Яновський). 6. А дуб стоїть незламно всім напастям наперекір (І. Цюпа). 7. З переляку хлопці бігли не чуючи під собою ніг (О. Квітневий).

II. Прочитайте речення вголос, виділяючи інтонацією відокремлені обставини.

нерідко можна почути: "з ким поведешся-того наберешся".який зміст умістив народ у це прислів'я?

    кожен із нас,безперечно,вважає дружбу одним із найважливіших атрибутів життя.ми прагнемо мати надійних друзів,які не тільки підтримають у важку хвилину, слушною порадою,а й зможуть розділити радість.

    друзі,ясна річ,впливають одне на одного : у них з'являються спільні інтереси,захоплення,хоббі.але вплив може бути як позитивний, так і негативний.я можу навести безліч прикладів,коли моїоднолітки,"зявлявшись"

із сумнівними компаніями,починають уживати алкоголь,палити, нецензурно висловлюватися.їхня поведінка починає викликати відразу з боку оточуючих.а для підлітків ,так я розумію,це самореалізація! і як на мене дешевий авторитет.

    тому й говорять у народі : "скажи,хто твій друг,і я скажу, хто ти".і це вже прописана істина.

наука про мову як середовище, що забезпечує повноцінне життя та розвиток народу, нації, особистості, виступає консолідуючим чинником збереження державності.

майже кожний вихідний ми проводимо в лісі, там у нашої родини є свої заповідні стежки. входячи до лісу, ми вітаємо знайомі дерева. навіть дали імена деревам, що приглянулися нам. віковий дуб-богатир має ім'я казкового царя берендея, берізку назвали снігуркою. а от ялинки-підлітки уздовж стежини до лісового озера чорне одержали ім'я подружки-зеленушки. одного разу ми працівникам місцевого лісництва збирати жолуді. їх потім відправили в інші лісництва для одержання саджанців дуба.узимку дуб берендей спить, але, коли доторкнешся рукою до його стовбура, відчуєш, що кора тепла. у її складках знаходять притулок різні комахи, а наст під дубом засипаний коричневим різьбленим листям. вітер сухе дубове листя піднімає і заносить у ялинник. воно, начебто новорічні прикраси, причаїлося у хвої ялинок подружок-зеленушок. крім дубового, у ялинкових гілках ховається й сухе листя беріз, кленів, осик. а влітку подружки-зеленушки непоказними, інший гість лісу найчастіше не зверне на них уваги. хіба можуть вони зрівнятися з величним дубом берендеєм або з красунею берізкою снігуркою! узимку все змінюється. темна зелень хвої є до себе погляд, вона ніби зігріває тебе в холоднечу. от ми й вирішили напередодні нового року прикрасити подружок-зеленушок різнобарвним серпантином. як же ми були вражені, коли, прийшовши в черговий вихідний до лісу, не побачили на звичному місці одну з подружок-зеленушок. ялинку хтось на пеньку лежала лише сумна сніжна шапка, на сусідній ялинці сиділи, настовбурчившись, горобці. здавалося, вони теж сумували разом з нами. ми, звичайно, прикрасили серпантином ялинки, що залишилися. а коли поверталися додому, купили в магазині невеличку ялинку в діжці. вона ще така маленька, що прикрашати її ми не стали. зиму вона проведе в нашій квартирі, а навесні ми віднесемо ялинку до лісу й посадимо замість зрубаного дерева. буде подружкам-зеленушкам нова сестричка

якби всі українці були як одна велика сім'я, то кожен один одному. всі дружньо жили. ніхто ніколи не сварився. українці знали б один одного.