мова рідна, як море, – безконечна, могутня, котить свої лексикони, яким немає кінця-краю.в рідній українській мові таїться мудрість віків і пам’ять тисячоліть. у ній ми чуємо зойки і відчаї матерів у годину лиху, переможний гук воїнів-хлопців у побідну годину; в ній – пісня дівочого серця в коханні. у мові мого народу – його щирість, радощі й печалі, його труд і піт, кров і сміх, безсмертя його. а як тішить серце гумористичне слово мого народу. тоді здається, що саме українське слово і є найдужчим і найбагатшим, бо словом іншої мови так не скажеш. тому-то слово українське є і захистом, і гордістю, і розрадою в годину смутку. а яке слово українське вагоме в годину гніву, воно тоді гримить та клекоче, як блискавка. а ніжне слово «коханашроймає серце, манить своєю лагідністю та ласкавістю, здається, що ти після такого слова сказаного власне тобі, – найкраща, найщасливіша людина на світі. воно повертає тебе прибудь -якому настрої до життя, до діяння.
Ответ дал: Гость
скласти текст-розповідь про похід до театру пропоную так: минулого тижня мені вдалось відвідати виставу "наталка полтавка". ми за татом і матусею прийшли до театру трохи раніше. там ми здали верхній одяг до роздягальні і увійшли до зали. театр виглядав дуже ошатно. сидіння були червоні та оскамитові. ручки на них і. стіни білі, але фігурні. зверху висіла дуже велика люстра. ось пролунали дзвоники. світло вимкнулось і почалась вистава. вийшли актори, вбрані в народний одяг. вистава була чарівною. я і плакала, і сміялась. емоції від вистави були лише позитивними. похід до театру мене дуже вразив. тому через два тижні ми з мамою плануємо відвідати ще одну виставу. а ще через кілька місяців обов'язково сходимо на "лускунчик" - виставу, що готується до новорічних свят. театр - гарне місце, що спроможне надихати та дарувати нові емоції.
Популярные вопросы