Кому перед виділеним сполучником (написаним великими літерами) треба поставити в реченні

Нападало багато листя, і КОЛИ їде машина, воно валком котиться слідом.

Як у селі настав вечір людські голоси Й рух усякий завмер.

Коли сипнули перші сніги, забіліли поля Й забілів увесь світ.

Дороги не було, але ЯКЩО придивитися, можна було помітити сліди людини

різні пори року несуть різний настрій. хтось захоплюється білим снігом, хтось мріє про квітучі дерева навесні, хтось бажає дочекатися жаркого літа з купанням в річці. а я люблю осінь.це така лагідна, щедра на плоди пора року! клени одягнулися в рум'янець. вони стоять, задумавшись, на галявині, немов сумують про те, що прийшов жовтень. іноді тихенько своє різьблене листя. раптовий порив вітру безжально зриває осінню красу з сумних кленів.як ніжно золоті берізки серед зелених сосен. вони опустили вітки і засмучуються, що скоро прийдуть холоди. схожі на величезних велетнів, розкинувши вітки, стоять жовто-зелені дуби.високо в небі дзвінко курликають журавлі. вони збираються у зграї і летять на південь. десь високо вгорі перекликаються дикі гуси. у рідних краях дуже холодно, і вони вимушені летіти туди, де тепло. тільки горобці літають навколо і дзвінко цвірінчать, тому що їм нікуди поспішати.а я гуляю і думаю-яка все - таки журавлина наша осінь!

безсполучникові складні речення з однорідними простими можуть виражати такі смислові відношення: 1) одночасність дій, подій, явищ; 2) часову послідовність дій, подій, явищ; 3) зіставлення чи протиставлення подій, явищ, про які повідомляється в простих реченнях. у такому разі прості речення вимовляються з інтонацією переліку або зіставлення, протиставлення (минають дні, минають ночі, минає літо… (т. шевченко). учора се була казка — сьогодні дійсність (м. при перелічувальній інтонації пауза між простими реченнями невелика, а при зіставній чи протиставній — триваліша.

у бабусі на городі росло дуже багато колючої кропиви. "де ж стільки трави набралося? " - сказала мати, вийшовши у поле. сашко пішов пасти корови, але забув свою їжу вдома. у лісі біля міста завжди було багато вовків. ворони літали коло будинку і лякала дітей своїм виглядом.трава вкрила поле аж до самої річки, наче ковдрою. кропива була така колюча, що дід панас не зміг до неї доторкнутися. вогні в хаті горіли до пізньої ночі. вогонь спалахнув так швидко, що люди не змогли навіть забрати своїх речей.