У реченні "Бабуся пригостила всіх варенням із малини" означенням є слово.
а)всіх в) малини
б) варенням г) бабуся
2. Поширеним серед запропонованих є речення.
а) Страждаю, мучусь,і живу,і гину.
б)Ось і наше лісництво.
в)Поезія-це свято.
г) Ти прекрасна, земле!

ільки в ній таємничого? у кожної людини- свій внутрішній неповторний світ, у який вона вміщує думки й переконання, надії і секрети."ти знаєш, що ти людина? "- запитує василь симоненко у кожного із нас.що ми вміщуємо у значенно цього слова? з одного боку це- біологічна істота, здатна мислити, і водночас-комплекс усіх якостей і почуттів, які повинна мати в собі ця істота, одним словом- душа.

у кожного з нас є своє бачення того. якою має бути справжня людина.для одних вона- взірець порядності і доброти,ідеал других-та. що маєкупу грошей,треті скажуть, що особа, що вміє говорити і думати, пересуватися на двох-це вже людина.а я вважаю, що від тварини нас відрізняє людяність.і в нашому суспільстві існують певні закони моралі й честі.і щоб називатися людиною, мати душу, як криницю чистої води, треба бути добрим, чесним ,справедливим. милосердним, любити ближнього, приходити в потрібну хвилину на .

укрвїнська поетеса ліна костенко назвала душу" єдиною на землі державою".я впевнена, що лише з чистими. як джерельна водя, сумлінням, добротою, щирістю ми зможемо збудувати найміцнішу у світі державу- людську душу!

тобі що потрібно з ним зробити? написати за ним твір чи пояснити його значення?

  нахвалявся мороз у лісі . холодних вітрів лютих хурделиць наказав їм мороз все живе виморозити, щоб нічого не залишилось, тільки сніг та лід.

      а вітри та хурделиці   й раді   такому наказу. почали вони лютувати безупину. все що зустрічали на своїй дорозі, перетворювали на лід та   замерзлі опудала.

      засмутилися звірі та птахи : налякали їх хурделиці, не можуть вийти навіть корму знайти для себе та свої дитинчат.дуже холодно без сонця та тепла. 

    та   ось прилетів здалеку грак, та почав розповідати про теплі краї та весну, що повинна невдовзі прийти. зраділи звірі, попрохали вони грака летіти назустріч весні,поквапити її .

    через деякий час стало тепліше пригрівати сонце, день став довшим і звірі й птахи   почали виходити зі своїх будинків.   міць холодних вітрів та хурделиць марніла,слабла.

        злякався старий мороз, що зовсім втратить могутність та владу. припало йому відступити.і біг він ,не обертаючись, в свої старі володіння, де вже давно його ніхто не боявся.

я не имеюбоевых наград,горжусь отцами,помня неустанно,что ордена и шрамыпостоянноу ветерановна груди горят. горят онисквозь тысячи ночей, бередят память годы фронтовые, ранения, увечья роковые, глаза бессонницей измученных врачей.вас, нецелованныхбезусых пацанов,война рвала на клочьяи дырявила,в полях дивизиии армии оставиладосматриватьсюжеты вечных снов. я истину, конечно, не открою. земля отчизны не случайно плодородна, обильно политая кровушкой народной, тысячелетие брала в себя героев.превозмогаятрудности и боль,не соглашаясьна вторые роли,неистовым накаломобщей волив войне исполнилирешающую роль.к тем, кто погиб,библейская строка,что мертвыев веках не имут сраму,и ту войну,ту мировую драмупотомкамне забыть наверняка! я - родомиз другого поколения,послевоеннымназывается оно,но к подвигам нетленнымя давнопочтенное имеюпоклонение.причастен к ним и искренне горжусь, что славу воинскую бережно наследую, что с вами вместе радуюсь и бедую и что в наследника достойного гожусь.когда приходит май,то над рекойцветами белымидеревья полыхают.под нимистарые солдаты отдыхают-они навечноуходят на покой.безжалостно вас годы мелют в прах, но на поверку, когда совесть просит, идут неспешно те, кто в сердце носит святую память о боевых друзьях.я не имеюбоевых наград,не ,что ждет там - впереди,но ордена на грудиу ветерановпусть всегда горят!