Відповідь:Коли в серці людини осідає байдужість, вона з часом перетворюється черству та бездушну особистість.Тоді,коли серце становиться байдужим,то втрачається здатність відчувати,порушується контакт не тільки з душею,а із совістю. Їм не доступні яскраві моменти життя,вони не вміють співпереживати та радіти вдачам інших.Людина повинна знати те,що вона не одна,що її люблять,а якщо це не відбувається, то згодом,вона замикається в собі і кожен день йде внутрішнє та зовнішня гибель людини. Тому така персона вже не зможе мати змогу любити,а тому,ніхто не зможе полюбити їх.
Спасибо
Ответ дал: Гость
не можна чекати милості від природи після того, що ми з нею зробили. велике творіння боже, колиска людства, втілення краси i добра. з перших кроків людини на землі вона годувала своїми , давала тепло . минали віки. людина розвивалася, розумнішала, вчилася користуватися дарами i силами i "довчилася", на жаль, до знищення хiросiми i нагасакі, до чорнобильської та японської катастрофи. а природа - це ж краса! це могутні ліси, горді гори, безмежні степи, це сонце чи місяць в небі. все це оспівано в народних піснях) i в творах великих митців.i краса ця щедра. ліси - дарують нам свіже, повітря. поля годують нас хлібом, на луках i степах пасуться тварини, що нам молоко i м'ясо. годують нас рибою i несуть наші кораблі водоймища. i все це добро просто гріх не шанувати, не берегти. адже людина сама - частинка природи. i щасливою може бути, лише за умови досягнення гармонії, в злагоді з довкіллям. в іншому разі вона перестає бути людиною. i так завжди. перетворила людина природу на свою служницю, намагаючись силою взяти її скарби - i тепер не оббереться лиха. споконвіку вважалося сенсом життя кожного: посади дерево, збудуй дім, вирости сина. нас на землі кілька мiльярдiв. якби ж то кожний посадив деревце! а якщо кожен знищить по дереву? ! схаменіться, люди! будьте людьми!
Популярные вопросы