Есе на тему читання робить нас кращими

детально про природу.

ось, кажуть, на вогонь і воду можна дивитися нескінченно.  а звертали ви увагу на те, як квітка розпускається рано вранці? прокиньтеся раніше і ви знайдете це прекрасну мить.запевняю, вашому здивуванню не буде кінця, і вам не захочеться щоб це коли-небудь закінчилося.  а пишність скель? їх величавість вражає, висота притягує.  вершина обіцяє безмежне щастя.  прозора вода річки змушує вірити в русалок.а поле ромашок?   уявляєте гектари ромашок, до самого горизонту одні ромашки.  хочеться бігти по цьому полю, відчуваючи як вітер обіймає своїм теплом.  а гроза?   така, що аж скла тріщать.  і злива.  краплі такі великі, що, здається, це хтось із відра вихлюпує на вас воду.  і таке приємне полегшення небес після дощу.  з'являється сонце, таке яскраве і кличе вас пограти з ним, обіцяючи зігріти й приголубити.  його обіцянки - ніколи більше не пропадати.могутня верба кличе відпочити в її тіні.  під гілками так прохолодно і затишно, що хочеться залишитися тут жити назавжди   і ніч.  вовк, який співає колискову місяці.  таємничі і далекі зірки дозволяють доторкнутися до них.  цвіркуни вас присипляють, обіцяючи що завтрашній день буде не менш насичений ніж сьогоднішній!

  щоб не розминутися з майбутнім, треба добре знати минуле й чітко уявляти собі майбутнє. а для цього має бути воля народу, бажання кращого життя і відданість своїй землі. майбутнє україни, на жаль, перебуває в руках нинішніх політиків, тому що тільки громадянське суспільство може стати противагою партійним амбіціям. але громадянське суспільство навіть за десять років сформувати неможливо. мені здається, що на це має бути добра воля політичної еліти. тобто кожен політик повинен працювати на благо україни, а не на благо іншої держави чи за певні гроші на користь іншої країни.

коли надвечір( обставина) тиша(підмет) облягла(присудок)й закумкають(присудок) кумасі(підмет) у лататті(обставина), я(підмет) між дерев(обставина) розтану(присудок) в темнім(означення) платті(додаток), й рослини(підмет) не зіб(додаток) є моя(означення) нога(додаток).

є ще люди сонні, наче сови,

а глухі до слова - це найгірш.

ти до рідної прислухайсь мови,

прокажи відмінки - це ж як вірш!

називний питає: хто ти? що ти?

хоче він про наслідки роботи

і про тебе чути лиш похвали,

щоб тебе як приклад називали.

родовий доскіпує свого -

хоче знати він: кого? чого?

і про тебе знать, якого роду,

що немає роду переводу.

все давальний дасть - не жаль йому,

але хоче знать: кому? чому?

знать про тебе, гожого на вроду,

що даєш і ти свому народу?

у знахідного свої потреби:

він - кого? і що? - питає в тебе.

і кого всі ми за друзів маєм,

і що друзі роблять нам навзаєм?

а орудний хоче знать: ким? чим?

у труді орудуй разом з ним.

хоче знать: що здатний ти утнути?

чим ти сильний? ким ти хочеш бути?

а місцевий - де? в якому місці?

хоче знати - у селі чи в місті?

кличний закликає всіх навколо:

гей, іване, петре чи миколо,

ви не будьте сонні та байдужі -

у житті нема нічого згірш.

рідна мова! в ній слова - як ружі,

а самі відмінки - наче вірш.надеюсь может тебе ето : )