Есе на тему:"Людей питай, а свій розум май".

український народ ще з давніх давен називав книгу джерелом зжнань. 

  я вважаю книгу ще й своїм справжнім другом, бо з нею проводжу свій відпочинок. вона навчає, підказує, є розібратися у складних ситуаціях, вчить розрізняти добро і зло. мій духовний провідник, тобто книга, розраджує мене в стані смутку, розповідає мені про життя інших людей, кличе в захоплюючу подорож, є перетнути тисячі кі хай немає у мого друга ніг та рук, хай вінне вміє говорити, та він завжди навчить мене, як жити на світі.

  я б дуже хотіла, щоб у всіх моїх ровесників також була така гарна помічниця і друг книга.

п.с. вибачай, за граматичні

в народі кажуть : "зустрічають за одежиною, проводжують за розумом".

  людина-це не одяг, який сьогодні вкрашений коштовностями, а наступного дня може стати одягом жебрака. ні, людина - це душа. і її ми відкриваємо у наших вчинках. на хоробрість вказують не зброя чи обладунки лицаря, а здатність забути про власну безпеку заради ближнього. на милосердя, любов   та людяність - бажання поділитися з немічним чи потребуючим .

  лише наша поведінка розкриває нашу душу для інших. ніби дзеркало вона вказує на всі недоліки чи гарні риси. 

влітку зайці   в сіренькій шубці.вони при небезпеці ховаються під кущемами. гілочки кущів коричнувато-сіруватого кольору і цих тваринок непомітно. а взимку випадає багато снігу, тому зайці змінюють свою шубку на білесеньку,як сніжок.так вони і рятуються від хижаків.

родина корабель, що несе людину через бурхливе життєве море. без родини людина не зможе перепливти життєве море. без родини людина не зможе навчатися, самостійно жити в самотності і без любові. без родини людина, як ластівка без крил своїх. як соловей без свого співу. як пісня без слів. для людини родини, це все. без родини людина не матиме опіки над собою!