Опиши драконячий острів, про яркий мріє дівчинка.

                                                слон

    я бачила слона в зоопарку. ця тварина вразила мене своїми розмірами. слона тримають у широкій вольєрі. там стоїть велика бочка з водою для пиття. загорожа не дуже  висока ,тому слон може дістати хоботом різні ласощі, які йому відвідувачі. зазвичай слон поводить себе спокійно, стоїть або повільно пересувається.

    на зиму слона переводять до критого й утепленого приміщення. адже він південна тварина і любить теплою 

коле-дієслово, інфінітив - колоти, недоконаний вид, перехідне, дійсний спосіб, теперішній час, 3-я особа, однина, i дієвідміна, присудок.

мова рідна, як море, – безконечна, могутня, котить свої лексикони, яким немає кінця-краю.в рідній українській мові таїться мудрість віків і пам’ять тисячоліть. у ній ми чуємо зойки і відчаї матерів у годину лиху, переможний гук воїнів-хлопців у побідну годину; в ній – пісня дівочого серця в коханні. у мові мого народу – його щирість, радощі й печалі, його труд і піт, кров і сміх, безсмертя його. а як тішить серце гумористичне слово мого народу. тоді здається, що саме українське слово і є найдужчим і найбагатшим, бо словом іншої мови так не скажеш. тому-то слово українське є і захистом, і гордістю, і розрадою в годину смутку. а яке слово українське вагоме в годину гніву, воно тоді гримить та клекоче, як блискавка. а ніжне слово «коханашроймає серце, манить своєю лагідністю та ласкавістю, здається, що ти після такого слова сказаного власне тобі, – найкраща, найщасливіша людина на світі. воно повертає тебе прибудь -якому настрої до життя, до діяння.

дві кумасі розбили глек.

гриць ходив по базару витрішки купував.

доля карає тих, у кого очі завидющі, а руки загребущі.