Сочинение на тему: не все то золото. что блестит"

Устное народное творчество — самый древний вид искусства. большое место в нем занимают пословицы и поговорки. наши предки хотели передать через них свои знания, опыт, чтобы мы стали добрыми, умными и справедливыми.  пословицу можно всегда объяснить и буквально, и символически. так, например, пословица "не все то золото, что блестит" означает, что не всякий блестящий предмет сделан из золота. это — буквальный смысл пословицы. символический ее смысл в том, что иногда то, что снаружи привлекательно, по внутреннему содержанию — совсем не ценно. иногда видишь красивого, хорошо одетого и привлекательного человека, а узнаешь его по-ближе, он оказывается глупым или злым. а бывает и наоборот. однажды мама дала мне почитать книгу своего детства — повесть в. мелентьева «обыкновеная мемба», которая не привлекла меня ни своим внешним видом, ни названием. но когда я начала ее читать, то не могла остановиться.  пословица "не все то золото, что блестит" нам сделать правильный выбор в разных жизненных ситуациях, советует обращать внимание не на внешний вид, а на внутреннее содержание человека или предмета.

  нахвалявся мороз усіх у лісі . холодних вітрів, лтих хурделиць накликав і наказав їм заморозити всіх пташок і звірів. 

  вітри і хурделиці почали лютувати. вони заморозили всіх звірів і вже збиралися покидати ліс.

  звірі дуже засмутилися, що їх заморозили і почали плакати.

але коли вітер і хурделиця майже покинули ліс, то в далині на зустріч їм йшла людина. вони почали лютувати. вітер дув з усієї сили. мороз намагався заморозити людину,але чоловік був дуже сильний. коли звірі почали плакати в них полилися гарячі сльози. ці гарячі сльози розморозили лід і вийшли на волю.

коли мороз побачив, що проти людини його сили не діють він злякався і відступив. ось так людина спасла ліс від заморозку і панування морозу лісом.

                                                                                      зимовий ранок

  заглянув зимовий ранок у моє віконечко.він тихенько постукав і привітався. чому ж ранок такий сумний?

    вийшла я на подвір*я. зимове небо було сірим, заспаним. по ньому пливли сірі, волохаті хмарки. вони закрили сонце. повітря холодне, важке. змерзла земля вкрита білим снігом.дрімають безлисті дерева. рідко пролітають заклопотані пташки.

    сумно. а так хочеться розвеселити ранок. покличу сонечко. і засміється ранок!