Поставте наголос: калиновий, меблевий, олениця, черствіти,іржавіти , металургія, обіцянка​

                                          дивний размово.

зустрілися дві людини- який час? - запитав один- 2 години 34 хвилини - відповідає інший не дивлячись на годинник- а як ви дізналися - дивується інший- так мене 2 хвилини тому он той хлопець запитав - відповів другий вказуючи на хлопчика в натовпі, і пішов.

перевод:

                                        странный разговорвстретились два человека- который час? - спросил один- 2 часа 34 минуты - отвечает другой не смотря на часы- а как вы узнали - удивляется другой- да меня 2 минуты назад вон то парень спросил - ответил второй указывая на паренька в толпе, и ушёл. 

є ще люди сонні, наче сови,

а глухі до слова - це найгірш.

ти до рідної прислухайсь мови,

прокажи відмінки - це ж як вірш!

називний питає: хто ти? що ти?

хоче він про наслідки роботи

і про тебе чути лиш похвали,

щоб тебе як приклад називали.

родовий доскіпує свого -

хоче знати він: кого? чого?

і про тебе знать, якого роду,

що немає роду переводу.

все давальний дасть - не жаль йому,

але хоче знать: кому? чому?

знать про тебе, гожого на вроду,

що даєш і ти свому народу?

у знахідного свої потреби:

він - кого? і що? - питає в тебе.

і кого всі ми за друзів маєм,

і що друзі роблять нам навзаєм?

а орудний хоче знать: ким? чим?

у труді орудуй разом з ним.

хоче знать: що здатний ти утнути?

чим ти сильний? ким ти хочеш бути?

а місцевий - де? в якому місці?

хоче знати - у селі чи в місті?

кличний закликає всіх навколо:

гей, іване, петре чи миколо,

ви не будьте сонні та байдужі -

у житті нема нічого згірш.

рідна мова! в ній слова - як ружі,

а самі відмінки - наче вірш.надеюсь может тебе ето : )

здавна в народі кажуть: яка криниця - такий і господар, який поріг - така й господиня. у цій приповідці, немов у дзеркалі, відбилася не лише людська працьовитість, але й охайність, адже споконвіків люди намагалися оздобити своє обійстя мистецькими витворами, надати йому вигадливих форм, прикрасити багатою фантазією. і особливо це стосується криниць - цих найевятіших місць. як тут не згадати прекрасний народний звичай. майже в кожному селі, на гомінких перехрестях доріг або просто в полі цебенять живі джерела і незвідь-ким їхню невгамовну течію прихо-рошено турботливими руками. над колодязями зводили всіляких форм дашки. вони мають і практичну доцільність -вода завжди залишається чистою.

дзвоник - дзво-ник,7б.,7 зв., 2 скл.

д [д] - приг., тв., дзв.

з [з] - приг., тв., дзв.

в [в] - приг., тв., дзв.

о[о] - гол., нагол.

н[н] - приг., тв., дзв.

и[и] - гол., ненагол.

к[к] - приг., тв., глух

дзюрчить - дзюр-чить,8 б.,7 зв., 2 скл.

д [д] - приг.,тв., дзв.

з[з/] - приг., м як., дзв.

ю [у] - гол., ненагол.

р[р] - приг., тв., дзв.

ч[ч] - приг., тв., гл.

и [и] - гол., нагол.

т [т/] - приг., м як., глух.

ь[-]