Діалог на тему корисне дозвілля

як рослина не може рости без коріння, так і людина не може жити без батьківщини.

бог подарував нам україну- щедру землю, ніжну пісню, солов"їну мову.моя україна- це й працьовитий і талановитий народ. а я лише маленька частинка його.

я люблю свою рідну землю. цієї любові вчить мене т. г. шевченко, безсмертний кобзар. за свою синівську любов шевченко платив довгими роками заслання, поневірянням на чужині, за неї готовий був "душу погубить".

отже, любити україну ми повинні завжди: і в щасливі дні, і в години нещасть.

  - у тебя синие носки?   - чего?   - у тебя синие носки?   - ты кто?   - шаолинский монах якубей. так у тебя синие носки?   - какие носки? причем тут носки?   - отвечай на вопрос, немедленно!   - идиот, у меня не синие носки. красные у меня носки, понял?   - так это не ты украла мои синие носки? ? ладно. пока

марина пiшла на ковзанку.там вона побачила хлопчикiв.вони грали у хокей.iм дозволили гуляти дуже довго поки не стемнiэ.хлопчики випадкова шайбою вдарили марину.вона впала i заплакала.хлопцi поросили в неi пробачення.та маринка була дуже доброю дiвчинкою та пробачила iх.вона запропонувала iм з нею покататися на ковзанцi.хлопчики були з нею згоднi.а потiм вони всi гралися у снiжки та лiпили снiгову бабу.

щодня я від легенького постукування у вікно. це будить мене красуня-берізка, струнка, висока, білокора. я пригадую, як одного весняного ранку дідусь приніс маленький саджанець із зламаними гілками. зібравши інструмент, дідусь почав розмічати місце для ями, а я замішував у чавунці глиняний розчин. дідусь тим часом почав копати яму. коли вона була готова, я, зануривши кореневище у глиняну купелю, опустив саджанець у ямку. потім почав закидати її, а дідусь ніжно підтримував берізку, легенько підтрушуючи. зробили красиву луночку, полили деревце. я щодня бігав до своєї берізки, доглядав, поливав. і вона прийнялася, зашуміла листочками. моє деревце — це радість і краса, це гарний настрій і задоволення від праці.