Діалог на тему корисне дозвілля

сорочки,подушки,ковдри,наволочки,рушники,різноманітну колоритну одежу.

моя сім'я варіант 11

найдорожче, що є у людини – це її сім’я, рідні та близькі. здорова, міцна, дружня родина – це запорука успіху в усьому: у навчанні, в особистому житті. тільки разом люди можуть здолати, нездоланні труднощі свого життя. моя сім’я дуже дуже дружня: мама, тато, моя сестричка і я. ми любимо один одного, і завжди  готові прийти на у важку хвилину. у кожної сім’ї є свої традиції, дати, події та спогади, з якими пов’язані першів почуття,хвилювання якими вона дуже дорожить. у нас традиція – збиратися на великдень всією родиною і згадувати найтепліші спогади. так приємно бачити радісні та такі ж милі обличчя  моїх батьків, бабусь, дідусів які сидять передімною. їхні очі сповнені любові, ласки, тапла до своїх найрідніших донечок і онучок. і мама каже, що для них з татом бачити нас такими дружніми, радісними-це ! я поки цього не розумію, але потім обов’язково збагну цю істину під назвою – сім’я!

художник намалював казкову осінь чарівним пензлем.

на аркуші паперу почали зявлятися нариси малюнку.

тільки справжній скульптор може створити з гіпсу диво.

підточивши олівець,письменник написав початок дива. 

великими пластівцями сиплеться сніг, покриваючи тротуар і проїжджу частину вулиці, дахи будинків, гаражів, осі на гілках дерев.  я виходжу зі свого під'їзду             попереду тьмяно світить одинокий ліхтар, навколо нього в'ються сніжинки.  іду посеред дев'ятиповерхових сірих будинків, що вражають своєю одноманітністю і сумовитістю.            ще шість годин вечора, але вже темно.  світяться вікна будинків.  там, за вікнами, своє життя, свій маленький світ.  мені подобається, проходячи повз будинки, спостерігати за вікнами: різні штори, вигадливі, з мереживами, сучасні жалюзі.  світиться вікно - значить, кипить життя, значить, там тепло.            ось попереду шістнадцятиповерховий будинок.  на тлі дев'ятиповерхівок воно виглядає своєрідною свічкою.  на першому поверсі комерційна аптека, в прибудові зоомагазин з пам'яткою - котом васьком, який лежить на прилавку.            потім ще одне схоже будівля з кафе на першому поверсі і знову вдома, вдома.все це справа, а зліва проспект з нескінченно снують автомобілями.  іноді здається: не будь світлофорів, не зміг би перейти на протилежну сторону вулиці - так багато машин.  світлофор змушує цей мчить потік на хвилину призупинитися, щоб дати можливість пі перейти вулицю.  і знову шум, світло фар.  рух, рух, рух.            це моя вулиця.  сучасна, галаслива, така, як і багато хто в нашому місті.