Будь ласка ..запишіть словосполучення, замінивши росіянізми літературними відповідниками.
бувший працівник, не получається досягнути вершини, зробити об'яву, вияснити деталі,положіть ручку, розкрийте зошит, не бачити друг друга, не мішай працювати, не заставляйте дитину їсти, бджолиний яд, зупинити ікоту, жажда від спеки, важко похудати, розширені зрачки.

ответ:

колишній працівник, не вдається досягнути вершини, зробити оголошення, з'ясувати деталі, покладіть ручку, відкрийте зошит, не бачити один одного, не заважай працювати, не примушуйте дитину їсти, бджолина отрута, зупинити гикавку, спрага від спеки, важко схуднути, розширені зіниці

объяснение:

що означає вміти учитись? «а хіба ми не вміємо? — спитаєте ви. — адже тільки те й робимо, що вчимося кожного дня! » але ж я про те, як треба вчитись, щоб було з того більше користі, і вам було у сто разів цікавіше. отже, ви згодні прислухатись до моїх порад? думаю, згодні. отож, почнемо з самого початку, тобто з уроків у школі. ви сидите і слухаєте вчителя, учнів, часом самих себе, коли відповідаєте. але ж як слухаєте? що чуєте з того, що говорять? а треба добре прислухатись, напружити свою увагу так, щоб вникнути в саму суть почутого. для цього слід відкинути всі сторонні справи: розмови з товаришем по парті, записки, малюнки, які вам почали так гарно вдаватись, різні вигадки та ін. а всю увагу зосередити на тому, що ж говорять і чи правильно відпові твої товариші, та й за що, зрештою, їм ставлять високі . словом, треба зосередитись на головному, на самому уроці. інакше ви просто згаєте дорогоцінний час, а вдома, замість того, щоб зайнятись улюбленою справою, муситимете знову сидіти над тим, що пропустили на уроці. на уроці можна і вчителя запитати, коли щось не зрозумієш, а вдома кого спитаєш? а ви спробуйте посидіти на уроці дуже тихенько, постарайтеся прислухатись до того, що пояснює вчитель, і зрозумієте, що саме про вас дбає вчитель, коли закликає до уваги і тиші. бо матеріал засвоюється краще, коли дитина уважна і зосереджена, коли її думки націлені на сприйняття уроку. отож, увага, зосередженість — найперші помічники на кожному уроці. та це ще не все. є ще старанність, без якої не обійтися на жодному уроці, бо все почуте треба практично засвоїти, тобто зробити приклади, розв’язати , запам’ятати правило, виконати творчу ось тут і слід виявити знання, вміння, силу волі, старанність. а де ж воно все візьметься, якщо ви раптом розлінувалися і не хочете гарно писати, чи навіть вам читати ліньки? в цей момент треба покликати на всю свою силу волі, щоб прогнати бридку тітку лінь і взятися до роботи, в неї всю свою майстерність, любов, терпіння, ві всього себе. це не завжди вдається, правда? часом тітка лінь так пригортає вас, так обіймає, що немає ніякої сили вирватись. а тоді бідний зошит за вас червоніє, бо в ньому стільки помилок, такий хаос, бруд, що й годі думати, що це якась дитина працювала на уроці, зразу всім відомо, що цей учень сидів, обійнявшись з тіткою лінню. а вдома в учня будуть неприємності з батьками, йому доведеться переписувати класну роботу. народна мудрість про це каже так: «скупий — двічі платить, а лінивий — двічі робить». отож запам’ятайте цю мудрість і ніколи не піддавайтесь тітці ліні, бо вона дуже каверзна, ніколи вашого часу не є, та й вас самих збиває з пантелику.

описати поняття «щастя» неможливо, можна описати відчуття, відчуття, етан. відчуття щастя може виражатися ледве помітно, коли подивишся в очі людини, а вони випромінюють радість, захоплення. або ж «відверте» щастя, коли людина здатна полетіти, злетіти до хмар, обійняти всю землю. буває щастя, коли отримав те, чого давно бажав. а буває, коли побачив захід неймовірних фарб або веселку в півнеба. людина — дивне створення. він може роками пам'ятати погане, а хороше забути наступного ж дня. тоді як такій людині представляється історія його життя? як суцільний кошмар, одні образи і неприємності, розчарування і хвороби. навіщо тоді такій людині дано життя? він «коваль свого щастя», він творець своєї обителі, він художник, який забарвлює мир своїми фарбами, він творець свого кола друзів. на що ж він скаржиться? у іншої людини, здавалося б, нічого не немає, він не обріс матеріальними цінностями, не влаштував свій побут, але душа його співає, він відкритий, він вміщає весь світ і готовий поділитися тим, що доступно всім, потрібно тільки уміти бачити і відчувати. чому, наприклад, старість виглядає так по-різному? одна літня людина вічно в суєті, турботах, йому цікаво жити, він поспішає обмінятися з життям враженнями, він виглядає молодо, від нього заряджаєш здоровою енергією. а інший — пенсіонер, у вічній заздрості до молодості, що нічого не встиг, недоробив, недобудував, неполюбляв. а хто заважає робити це зараз? адже роки йдуть, і ти ще живеш! пішла молодість і зрілість, прийшла мудра, добра старість. чому одних людей похилого віку люблять, інших немає? одного побачиш на вулиці і закохуєшся, а від іншого біжиш, стрімголов. щастя доступне в будь-якому віці. наскільки багатий внутрішній світ людини, настільки і різноманітне відчуття щастя. якщо малюк кричить від того, що він хоче морозива, в результаті виснажені батьки купують йому жадане «ескімо». чи щасливий малюк? ні, хоча на його обличчі читається явне задоволення. він просто отримав той солодкий шматочок, який хотів, а його батьки згодом лікуватимуть його ангіну або не зможуть купити хліб, оскільки гроші витрачені на солодкість. щастя повинне бути об'ємним. якщо воно стосується тебе одним боком, то іншим сполучає тебе з тим, що викликає радість. наприклад, сонце — це щастя: воно обігріває мільярди людей, показує мир в своїх променях. воно одне на всіх. тому ніж більше людей охоплено цим неймовірним відчуттям, тим багатше вони проживатимуть свої життя, ділячись ним з тими, що оточують.