20. запишіть сполучення правильно. по-
ясніть суть порушень. якого типу мовних норм
вони стосуються?
брати участь у якості експерта, новий
довідник, моя власна думка, сильна біль
у серці, розгляд слідуючого питання, ви-
щий мене, понад сто особами, проїздний
документ, дякую тебе, курси по вивчен-
ню іноземних мов, п'ятидесяти тисяч,
пробігаючий пес, виконав особисто сам,
два дні тому назад.​

                моя вулиця

я живу  на і . недалеко від моєї вулиці знаходиться ліс. я вважаю , що мені дуже пощастило проживаючи саме на цій вулиці . не тільки тому що вона гарна і прибрана , а й тому що тут проживають найкращі люди- мої сусіди . серед них є і мої друзі та товариші.

живу я тут уже кілька років . за цей час я дізнався про різні історії ,які траплялися із цією вулицею. на вихідні я люблю погуляти у вуличному лісі .тепер цей ліс для мене став рідним!

я бачила слона в зоопарку. ця тварина вразила мене своїми розмірами. слона тримають у широкій вольєрі. там стоїть велика бочка з водою для пиття. загорожа не дуже  висока ,тому слон може дістати хоботом різні ласощі, які йому відвідувачі. зазвичай слон поводить себе спокійно, стоїть або повільно пересувається.

    на зиму слона переводять до критого й утепленого приміщення. адже він південна тварина і любить теплою

мова рідна, як море, – безконечна, могутня, котить свої лексикони, яким немає кінця-краю.в рідній українській мові таїться мудрість віків і пам’ять тисячоліть. у ній ми чуємо зойки і відчаї матерів у годину лиху, переможний гук воїнів-хлопців у побідну годину; в ній – пісня дівочого серця в коханні. у мові мого народу – його щирість, радощі й печалі, його труд і піт, кров і сміх, безсмертя його. а як тішить серце гумористичне слово мого народу. тоді здається, що саме українське слово і є найдужчим і найбагатшим, бо словом іншої мови так не скажеш. тому-то слово українське є і захистом, і гордістю, і розрадою в годину смутку. а яке слово українське вагоме в годину гніву, воно тоді гримить та клекоче, як блискавка. а ніжне слово «коханашроймає серце, манить своєю лагідністю та ласкавістю, здається, що ти після такого слова сказаного власне тобі, – найкраща, найщасливіша людина на світі. воно повертає тебе прибудь -якому настрої до життя, до діяння.

є ще люди сонні, наче сови,

а глухі до слова - це найгірш.

ти до рідної прислухайсь мови,

прокажи відмінки - це ж як вірш!

називний питає: хто ти? що ти?

хоче він про наслідки роботи

і про тебе чути лиш похвали,

щоб тебе як приклад називали.

родовий доскіпує свого -

хоче знати він: кого? чого?

і про тебе знать, якого роду,

що немає роду переводу.

все давальний дасть - не жаль йому,

але хоче знать: кому? чому?

знать про тебе, гожого на вроду,

що даєш і ти свому народу?

у знахідного свої потреби:

він - кого? і що? - питає в тебе.

і кого всі ми за друзів маєм,

і що друзі роблять нам навзаєм?

а орудний хоче знать: ким? чим?

у труді орудуй разом з ним.

хоче знать: що здатний ти утнути?

чим ти сильний? ким ти хочеш бути?

а місцевий - де? в якому місці?

хоче знати - у селі чи в місті?

кличний закликає всіх навколо:

гей, іване, петре чи миколо,

ви не будьте сонні та байдужі -

у житті нема нічого згірш.

рідна мова! в ній слова - як ружі,

а самі відмінки - наче вірш.надеюсь может тебе ето : )