літо – неповторно чарівна пора. довгими, нудотними зимовими вечорами ми з солодким завмиранням серця пригадуємо його минуле пришестя і будуємо неймовірно-фантастичні плани на прийдешній сезон визволення: тіла - від сморідних обіймів поношеного «всесезонного» одягу; душі – від незліченних тортур стресами, буденністю та надокучливою увагою заздрісно-пліткарського соціуму. і не має принципового значення до якого місця перебування вас прив’язує запис конторника на одинадцятій сторінці синьої «три зубастої» книжечки – села чи райцентру, міста чи мегаполісу, ви з однаковою одержимістю та фанатизмом будете поклонятися «ідолові літа», цурпелячи до його вівтаря останні крихти зекономлених, далеких від поняття «олігархічні» або «пристойні», статків
Ответ дал: Гость
у кімнатах моєї бабусі віри на стінах рушники.а ось цьому рушникові дуже багато років .його ткала ще бабусина мати,коли бабуся йшла заміж.колись в україні не було такої дівчини ,щоб не вміла ткати чи вишивати .вишиває вона й співає .через те й узори на рушниках чи сорочках співаючі: чорні кольори -сумної ведуть,а червоні -веселої.
Популярные вопросы