Відредагувати речення: аналізуючи подію, нам раптом здалось, що ми щось пропустили.​

мені дуже подобається тюльпан.він розквітає ранньою весною.це надзвичайно гарна   квітка.стебельце у цієї квітки тоненьке і ніжне.а колір у неї   найрізноьанітніший .але неьожливо визначити,який найкращий .я захоплююсь жовтим ,білим і смугастими тюльпанами.а який гарний весняний букет із тюльпанів.дуже приємно буде отримати   цей букет мамі від сина або доньки.

все застигло ніби в очікуванні або від жаху. птахи більш не літають, комахи не гудуть.всі поховались. на деревах жоден листочок не ворухнеться.обрій темнішає прямо на очах. великі важкі хмари затулили небокрай. вже десь чути рокотання наближаючого грому.

і ось земля здригається. раз, другий. а за цим перші важкі краплини. ще між вибухами тримається тиша, але скоро це скінчиться.

шумна рясна злива напує землю, кожне дерево, кожну травичку такою очікуванною вологою.

тепер зрозуміло, що напочатку був не жах, а очікування часу, коли жага скінчиться,  і все нап ється і омиється від пилу та спеки.

мама-самый лучший друг. в каких бы вы трудных жизненных ситуациях не оказывались, всегда около вас будет мама. это один-единственный человек на всем свете, который сможет и утешить. когда я слышу слово "мама" у меня возникают ассоциации как радость, любовь, забота, ласка, нежность. сколько тепла таит это магическое слово, которым называют человека- самого близкого, дорогого, единственного. мама учит нас быть мудрыми, дает советы, заботится о нас, оберегает нас. лучше собеседника, чем мама и не найти.

не можна чекати милості від природи після того, що ми з нею зробили. велике творіння  боже, колиска людства, втілення  краси i добра. з перших кроків людини на землі  вона годувала своїми , давала тепло . минали віки. людина розвивалася, розумнішала, вчилася користуватися дарами i силами i "довчилася", на жаль, до знищення хiросiми i нагасакі, до чорнобильської та японської катастрофи. а природа - це ж краса! це могутні ліси, горді гори, безмежні степи, це сонце чи місяць в небі. все це оспівано в народних піснях) i в творах великих митців.i краса ця щедра. ліси - дарують нам свіже, повітря. поля годують нас хлібом, на луках i степах пасуться тварини, що нам молоко i м'ясо. годують нас рибою i несуть наші кораблі водоймища. i все це добро просто гріх не шанувати, не берегти. адже людина сама - частинка природи. i щасливою може бути, лише за умови досягнення гармонії, в злагоді з довкіллям. в іншому разі вона перестає бути людиною. i так завжди. перетворила людина природу на свою служницю, намагаючись силою взяти її скарби - i тепер не оббереться лиха. споконвіку вважалося сенсом життя кожного: посади дерево, збудуй дім, вирости сина. нас на землі кілька мiльярдiв. якби ж то кожний посадив деревце! а якщо кожен знищить по дереву? ! схаменіться, люди! будьте людьми!