Есе на тему *яким я бачу місце україни у світовому співтоваристві? "

синтаксичний розбір це розбір за членами речення(підмет,присудок,

ібарвінком-додаток,іменник

і рутою-додаток,іменник

квітчає-присудок,дієслово

весна-підмет,іменник

землю-додаток,іменник

дівчину-додаток,іменник

зеленому-означення,прикметник

гаї-обставина,іменник 

в-прийменник 

мова рідна, як море, – безконечна, могутня, котить свої лексикони, яким немає кінця-краю.в рідній українській мові таїться мудрість віків і пам’ять тисячоліть. у ній ми чуємо зойки і відчаї матерів у годину лиху, переможний гук воїнів-хлопців у побідну годину; в ній – пісня дівочого серця в коханні. у мові мого народу – його щирість, радощі й печалі, його труд і піт, кров і сміх, безсмертя його. а як тішить серце гумористичне слово мого народу. тоді здається, що саме українське слово і є найдужчим і найбагатшим, бо словом іншої мови так не скажеш. тому-то слово українське є і захистом, і гордістю, і розрадою в годину смутку. а яке слово українське вагоме в годину гніву, воно тоді гримить та клекоче, як блискавка. а ніжне слово «коханашроймає серце, манить своєю лагідністю та ласкавістю, здається, що ти після такого слова сказаного власне тобі, – найкраща, найщасливіша людина на світі. воно повертає тебе прибудь -якому настрої до життя, до діяння.

завжди треба думати, що кажеш. у народі кажуть : "слово ранить сильніше за шаблю". якщо погарячкує, та скажеш людині так звану "правду", потім охолонеш-є а як тій людині жити, думаючи, чи правда те, що ти наговорив у гніві? навіть пробачивши, вона буде сумніватися і в тобі, і в собі, і у ваших відносинах. 

  говорять, що людина 6 рочків вчиться розмовляти, щоб потім усе життя намагатися втримати свій язик за зубами. треба буди досить розумним, щоб не говорити в гніві, чи не думаючи. порахуй до десяти, а ще краще, до тисячі чи мільйона, перед тим, як образити людину.

черговий, дитина, дубовий, читае