Простим є речення: а)вихованцем острозької колегії був гетьман війська запорізького петро конашевич-сагайдачний. б) на хуторі вмирає день і гасне перестигла бронза пшениць. в) дорога має свої закони, і ми їм підвладні. г)сумовито рипить дуб, замислився перед зимовим сном, і тільки берізка на узліссі білявим станом своїм сяє. д) день спадає, і таємничий вечір рожевою млою тихо спускається з неба яскраво, що аж каміння сміється.

відповідь:

а: )

пояснення:

крапля, крапати  стукіт, стукає  кручений, крутитизбір, зібрати

є ще люди сонні, наче сови,

а глухі до слова - це найгірш.

ти до рідної прислухайсь мови,

прокажи відмінки - це ж як вірш!

називний питає: хто ти? що ти?

хоче він про наслідки роботи

і про тебе чути лиш похвали,

щоб тебе як приклад називали.

родовий доскіпує свого -

хоче знати він: кого? чого?

і про тебе знать, якого роду,

що немає роду переводу.

все давальний дасть - не жаль йому,

але хоче знать: кому? чому?

знать про тебе, гожого на вроду,

що даєш і ти свому народу?

у знахідного свої потреби:

він - кого? і що? - питає в тебе.

і кого всі ми за друзів маєм,

і що друзі роблять нам навзаєм?

а орудний хоче знать: ким? чим?

у труді орудуй разом з ним.

хоче знать: що здатний ти утнути?

чим ти сильний? ким ти хочеш бути?

а місцевий - де? в якому місці?

хоче знати - у селі чи в місті?

кличний закликає всіх навколо:

гей, іване, петре чи миколо,

ви не будьте сонні та байдужі -

у житті нема нічого згірш.

рідна мова! в ній слова - як ружі,

а самі відмінки - наче вірш.надеюсь может тебе ето : )