Твір-роздум на морально етичну тему: "як відшукати свій шлях у житті"

                                  українська вишивка

    українці здавна любили прикрашати вишивкою рушники, скатертини, сороски. кожен край пишався своїми візерунками, кольорами. вишиванням займалися жінки. дівчата прикрашали своє вбрання, наречені дарували коханим вишиті рушники на знак згоди, матері праг-

нули красиво одягнути дітей, оздобити побутові речі.

  кольори на вишивці мали символічне значення. особливо поширеними були червоний та чорний. 

это значит заботиться о ней , радовать своими достижениями

уберать дома и не забывай что мама одна

                                                  скарбниця природи

                    мешканців лісу не можна тривожити шумом, криком. не слід смітити в лісі. збираючи ягоди чорниці, пам'ятайте, що не можна виривати кущики з корінням.

  не можна   руйнувати мурашники, пташині гнізда. де є мурашники — дерева менше хворіють,а без пташиної пісні ми не почуємо весни.

                    ліс — це велика скарбниця природи. треба оберігати його багатства, вміло їх використовувати. ліс відкриє свої таємниці лише тому, хто приходить до нього як друг. що більше ви будете знати про ліс, то більше любитимете його. а того, кого любиш, і сам ніколи не скривдиш, і іншим не дозволиш.

давня весна                                                                         леся українка

була весна весела, щедра, мила,

промінням грала, сипала квітки,

вона летіла хутко, мов стокрила,

за нею вслід співучії пташки!

все ожило, усе загомоніло –

зелений шум, веселая луна!

співало все, сміялось і бриніло,

а я лежала хвора й самотна.

я думала: «весна для всіх настала,

дарунки всім несе вона, ясна,

для мене тільки дару не ,

мене забула радісна весна».

ні, не забула! у вікно до мене

заглянули від яблуні гілки,

замиготіло листячко зелене,

посипались білесенькі квітки.

прилинув вітер, і в тісній хатині

він про весняну волю заспівав,

а з ним прилинули пісні пташині,

і любий гай свій відгук з ним прислав.

моя душа ніколи не забуде

того дарунку, що весна дала;

весни такої не було й не буде,

як та була, що за вікном цвіла.