Твір оповідання "історичні віхи життя українського народу"

як рослина не може рости без коріння, так і людина не може жити без батьківщини.

бог подарував нам україну-щедру землю, ніжну пісню,солов"їнумову. моя україна- це й працьовитий і талановитий народ. ая лише маленька частинка його.

я люблю свою рідну землю. цієїлюбові вчить мене т. г. шевченко, безсмертний кобзар. за свою синівську любов шевченко платив довгими роками заслання,поневірянням на чужині, за неї готовий був "душу погубити".

  отже,любити україну ми повинні завжди: і в щасливі дні, і в години нещасть. 

в цирку я хочу побачити клоунів, маленьких собачок, морську свинку і акробатів. мені цікаво дивитися на вправи акробатів. на маленьхих дресерованих собачок. і морських свинок, які проходять через маленькі обручі. в цирку дуже весело!

  який же   ґвалт підняла   на ґанку ґава коли проґавила насіння в годівниці.

прийшла довгоочікувана зима. діти вибігли на вулицю.  олег та сашко стали ліпити снігову бабу. вони  скатали три снігових грудки  та зліпили тулуб і голову. з  камінців зробили очі,замість носа вставили морквинку.у руки сніговій бабі вони дали  мітлу, а на голову наділи відерце. ой  кумедна вийшла баба!   ще хлопіці люблять  кататися на ковзанах, вони будуть грати в хокей, з"їжджати на санчатах з гірки. вони люблять зиму!