майже в усіх народів є улюблені рослини-символи. у канадців - клен, у росіян – берізка, а в нас – верба й калина. правду каже прислів’я: без верби й калини нема україни. з давніх-давен наш народ опоетизував цей кущ, оспівав у піснях. в калині, кажуть, материна любов і мудрість.
колись цю рослину цінували особливо. не було, здається, хати, біля якої не кущувала калина. як забіліють квіти, дівчата ними коси прикрашали. а вже коли достигали, їх вішали попід стріхою.
кущ калини біля материної хати. це не тільки окраса, а й глибокий символ. це наш духовний світ, наша спадщина. кущ калини опредметнює і красу й духовний потяг до своєї землі, свого берега, своїх традицій. хіба не просто це говорить народна поезія: калиновий міст, калинова сопілка, калинова колиска!
мені здається, що тому, хто не посадив на обійсті калини, а ще гірше – коли викорчував – ні йому, ні його дітям ніколи не почути найніжнішої, найбентежнішої у світі пісні. її може подарувати лише сопілка з маминої калини.
Популярные вопросы