Фонетичний розбір слова: мова, людина, почуття, життя, земля.

мова-(м о в а),

людина-(л й ю д и н а),

почуття-(п о ч у т: й а),

життя-(ж и т: й а),

земля-(з е м л й я).

мова — слово из 2 слогов: мо-ва. ударение падает на 1-й слог.

транскрипция слова: [мова]

м — [м] — согласный, звонкий непарный, сонорный (всегда звонкий), твёрдый (парный)

о — [о] — гласный, ударный

в — [в] — согласный, звонкий парный, твёрдый (парный)

а — [а] — гласный, безударный

в слове 4 буквы и 4 звука.

школа - місце де учні проводять більшу частину дня. школи бувають різні сільскі або місцеві. елітні або прості. в кожній школі вчаться різна кількість дітей. десь більше п'ятиста а десь менше ста. я що не важлива кількість учнів , а їхні успіхи. на місцеві або обласні олімпіади посилають одиниці учнів і їхні перемоги приносять славу школі , як закладу який їх виховав. також і в спорті. лише один спортсмен стає чемпіоном але його слава освітлює весь педагогічний колектив  який виховав таку людину.

й чим більше перемог окремих учнів тим більше престижу набуває школа.

усі свійські тварини походять від диких предків. найраніше, у середині кам'яного віку був собака; предками його були вовк і, можливо, шакал. наприкінці кам'яного віку були і свині, вівці, кози, велика рогата худоба, згодом — коні. свині походять від диких європейських і азійських кабанів, вівці — від диких європейських овець, кози — від гвинторогого козла, велика рогата худоба — від тура, коні — від тарпана і коня пржевальського. з глибокої давнини людина вела безперервний добір свійських тварин, залишаючи на розплід як плідників ті особини, в яких та чи інша спадкова ознака була найпомітнішою і найбільше задовольняла вимогам (економічним, естетичним тощо). усі інші особини не допускалися до розмноження і використовувалися для задоволення господарських потреб (на м'ясо, як робоча худоба тощо). спочатку цей добір був несвідомим (для задоволення потреб, без мети поліпшення чи виведення), а далі поступово почав набувати характеру примітивного методичного добору.