Твір-роздум на тему «сирітська доля тараса шевченка»

будь-хто з нас розуміє, наскільки жахливою є доля сироти, адже поряд немає найрідніших — мами і тата. не зміг обійти цієї теми у своїх творах і т. г. шевченко.про сирітську долю йдеться у багатьох творах тараса григоровича шевченка. він і сам рано залишився сиротою.

    так, у вірші «на великдень, на соломі» протиставляється життя сироти та дітей, у яких є батьки.  тут він зображує розмову дітей, які хваляться між собою подарунками. кожна дитинка має обновку: комусь мати курила стрічечку, комусь батько справив чобітки або свитинку. але серед дітей були сирітка,яка   сумно гадає, чим їй похвалитись. і ось вона  хвалилася: «а я в попа обідала». більшої радості ця сирітка не знає. сумно стає від цих слів.

    майстерно тарас шевченко виливає смуток і біль, який пережив сам, і змушує це пережити читача.

        увесь вірш пройнятий співчуттям до дівчинки. недарма автор вживає такі ніжні та ласкаві слова: сирітка, сиріточка. на жаль, сирітська доля була важкою не тільки за часів тараса шевченка, а й зараз.

      хочеться, щоб у кожної дитини були батьки та ніхто не зазнав гіркої  сирітської долі.

у недалекому минулому, коли наше суспільство керувалося абстрактними потребами загального характеру, а проста людина була таким собі "гвинтиком" велечезного маховика, василь симоненко однозначно заявив:

                                    на світі безліч таких, як я.

                                    та я, їй - богу, один.

з підтексту твору виразно вимальовується опоненти автора, для яких народ - сіра маса, натовп. це бюрократи, апаратники- демагоги, офіційні патріоти, що кожну мить "дбають" про свій народ, насправді обдираючи його.

ця ж думка утверджується кожним рядком прекрасного високогуманного вірша: "ти знаєш, що ти-":

                                            усмішка твоя-єдина,

                                              мука твоя-єдина,

                                            очі твої-одні.

звучить ця поезія пристрасно і переконливо. безпосередньо до нашого покоління звернена фраза: "гляди ж не проспи! ".

творчість василя симоненка в усі часи належатиме україні, бо, як писав олесь гончар, " співу свого, для думи своєї в щасливу мить народила його україна. і він-за прикладом найкращих наших поетів-синівською відданістю їй віддячив, напруженими чесним горінням душі".

риси треба виховувати бо вони сами не появляться