Поети(зображують, описують) щастя (синім, блакитним) птахом, який (тікає,киває п'ятами, уникає) від нас у (той, такий) самий (момент, час, мить) , коли ми (готові,підготовлені) (схопити, взяти) його за крила . (тепер, нині,зараз) ми (міцно, тривко) (тримаємо, держимо) його.

навколо барвінку стало чистіше. однак проблему тільки прибиранням не вирішити. нещодавно переглянув мультфільм "валлі". у ньому показано нашу планету, як величезний смітник, що прибирається роботом. людство залишило землю, бо на ній стало неможливо жити. але багато казок нашого дитинства вже давно стали реальними.прогрес рухає людство, а людство стимулює прогрес. та в гонитві за кращим, зручнішим, комфортнішим життям ми не звертаємо уваги на навколишнє. вирубуються ліси, забруднюються моря, океани. повітря і вода, які ми споживаємо, вже не настільки чисті як 100-200 років тому. зникають цілі види рослин і тварин. ми про це знаємо, ми про це говоримо. і ми далі продовжуємо нищити природу!   та досить пафосу. вже липень – і жителі нового роздолу, хто ще не був у відпустці, вирішують, як і де їм провести тих кілька очікуваних вихідних днів. багаті поїдуть в єгипет чи туреччину, трішки бідніші - в крим. а пересічний міщанин має невеликий вибір - байкал, заріччя, до родичів у село і, нарешті, барвінок. останній є найтрадиційнішим місцем відпочинку новороздільчан. а напис "купатися заборонено! - технічна вода" мало кого стримує від плавання. та й на сміття, що плаває у воді, ми вже звикли дивитися як на необхідний атрибут відпочинку. а скіільки його на берегах "після нас - хоч потоп! "нещодавно з ініціативи відділу з питань гуманітарної політики новороздільської міської ради було проведено прибирання на озері барвінок. бажаючих було багато, а прийшли лише представники двох молодіжних організацій міста - "молодого народного руху "(тарас шаран, ліля краївська, мар’ян мартиненко, антон лучак. володя турчин) та "українська молодь христові" (василь василишин, роман штігер) і, звичайно ж, працівники цього відділу о.єсауленко та с.шиманська. та справа не в тому, що ми поприбирали і барвінок став трошки чистішим. справа в іншому – сміття має властивість знову з’являтися. і з початком відпочинкового сезону його зазвичай більшає.„чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять! ” а кому хочеться з барвінку після купання, шашличка і т.д. нести пакети сміття аж у новий розділ, коли поряд стільки кущів? хоча потрібно сказати, що прийшовши на озеро, ми також застали при вході велику купу сміття в одному місці. як би там не було, але свідомі відпочивальники у нас є. вони б і раді були кинути сміття у якусь ємність, та її немає. тож чи не пора вже нарешті й міській владі поставити на барвінку декілька сміттєвих контейнерів і регулярно з них вивозити. бо прибиранням проблеми не вирішити. а якщо вже думати, що їх вкрадуть – то прикуйте ланцюгами чи щось подібне.і накінець. велике людське дякую усім, хто прийшов прибирати! а ще тим, хто не смітить, тобто робить це життя хоч трішки чистішим.

описати поняття «щастя» неможливо, можна описати відчуття, відчуття, етан. відчуття щастя може виражатися ледве помітно, коли подивишся в очі людини, а вони випромінюють радість, захоплення. або ж «відверте» щастя, коли людина здатна полетіти, злетіти до хмар, обійняти всю землю. буває щастя, коли отримав те, чого давно бажав. а буває, коли побачив захід неймовірних фарб або веселку в півнеба. людина — дивне створення. він може роками пам'ятати погане, а хороше забути наступного ж дня. тоді як такій людині представляється історія його життя? як суцільний кошмар, одні образи і неприємності, розчарування і хвороби. навіщо тоді такій людині дано життя? він «коваль свого щастя», він творець своєї обителі, він художник, який забарвлює мир своїми фарбами, він творець свого кола друзів. на що ж він скаржиться? у іншої людини, здавалося б, нічого не немає, він не обріс матеріальними цінностями, не влаштував свій побут, але душа його співає, він відкритий, він вміщає весь світ і готовий поділитися тим, що доступно всім, потрібно тільки уміти бачити і відчувати. чому, наприклад, старість виглядає так по-різному? одна літня людина вічно в суєті, турботах, йому цікаво жити, він поспішає обмінятися з життям враженнями, він виглядає молодо, від нього заряджаєш здоровою енергією. а інший — пенсіонер, у вічній заздрості до молодості, що нічого не встиг, недоробив, недобудував, неполюбляв. а хто заважає робити це зараз? адже роки йдуть, і ти ще живеш! пішла молодість і зрілість, прийшла мудра, добра старість. чому одних людей похилого віку люблять, інших немає? одного побачиш на вулиці і закохуєшся, а від іншого біжиш, стрімголов. щастя доступне в будь-якому віці. наскільки багатий внутрішній світ людини, настільки і різноманітне відчуття щастя. якщо малюк кричить від того, що він хоче морозива, в результаті виснажені батьки купують йому жадане «ескімо». чи щасливий малюк? ні, хоча на його обличчі читається явне задоволення. він просто отримав той солодкий шматочок, який хотів, а його батьки згодом лікуватимуть його ангіну або не зможуть купити хліб, оскільки гроші витрачені на солодкість. щастя повинне бути об'ємним. якщо воно стосується тебе одним боком, то іншим сполучає тебе з тим, що викликає радість. наприклад, сонце — це щастя: воно обігріває мільярди людей, показує мир в своїх променях. воно одне на всіх. тому ніж більше людей охоплено цим неймовірним відчуттям, тим багатше вони проживатимуть свої життя, ділячись ним з тими, що оточують.