Неправильно побудовано речення. а) виконуючи вправи для очей, тримайте голову рівно. б) розвязуючи ,діти користувалися посібниками. в)зрозумівши свою помилку, мене мучило відчуття провини. г)злякавшись, зграя птахів важко піднялася над водою.

він чинить нерозумно, бо не бачить далі свого носа.

ти б зрозумів свого товариша, якщоб згадав, що є інший бік медалі.

людина стає зрадником, коли намагається догодити і нашим, і вашим.

щоб змінити своє життя, іноді доводиться спалювати за собою мости.

"моя хата скраю",-впевнений кожний зрадник і боягуз.

для того,щоб тебе поважали інші, треба знати собі ціну. 

є ще люди сонні, наче сови,

а глухі до слова - це найгірш.

ти до рідної прислухайсь мови,

прокажи відмінки - це ж як вірш!

називний питає: хто ти? що ти?

хоче він про наслідки роботи

і про тебе чути лиш похвали,

щоб тебе як приклад називали.

родовий доскіпує свого -

хоче знати він: кого? чого?

і про тебе знать, якого роду,

що немає роду переводу.

все давальний дасть - не жаль йому,

але хоче знать: кому? чому?

знать про тебе, гожого на вроду,

що даєш і ти свому народу?

у знахідного свої потреби:

він - кого? і що? - питає в тебе.

і кого всі ми за друзів маєм,

і що друзі роблять нам навзаєм?

а орудний хоче знать: ким? чим?

у труді орудуй разом з ним.

хоче знать: що здатний ти утнути?

чим ти сильний? ким ти хочеш бути?

а місцевий - де? в якому місці?

хоче знати - у селі чи в місті?

кличний закликає всіх навколо:

гей, іване, петре чи миколо,

ви не будьте сонні та байдужі -

у житті нема нічого згірш.

рідна мова! в ній слова - як ружі,

а самі відмінки - наче вірш.надеюсь может тебе ето : )