На які питання відповідає сполучник з української мови

Сполу́чник — це службова частина мови, яка служить для зв'язку однорідних членів речення та частин складного речення. сполучники не мають власного лексичного значення і не виконують у реченні граматичну роль. до сполучників належать і, та, й, але, а тощо. сполучники зв'язують слова (батько й мати), словосполуки (довгі вулиці та високі кам'яниці), сурядні речення (учитель читає, а учні слухають) та складники складнопідрядних речень (як учитель читає, учні слухають). залежно від синтаксичної функції сполучники поділяються на сурядні (і (й), та, та й, а, але, або, чи, прикладкове як) та підрядні (коли, що, як би, наскільки, хоч, мов, наче, часове й порівняльне як).

Йому розуму не позичати. у нього в голові не всі дома. думає, що бога за бороду спіймав. корчить із себе лазаря. цей знає, де раки зимують. не доглянув оком, то вилізло боком. у нього щоразу з переляку душа в п’яти втікає. словник розуму не позичати (фразеологічна єдність) – хто-небудь дуже розумний, тямущий. у голові не всі дома (фразеологічна єдність) – бути нерозумним , нерозсудливо міркувати, діяти. бога за бороду спіймав (фразеологічна єдність) – досяг у чомусь особливих успіхів. корчить лазаря (фразеологічна єдність) – прикинутися безталанним, нещасним. знає, де раки зимують (фразеологічне зрощення (ідіома)) – маючи неабиякий досвід, вміти добре розбиратися в ситуації, бути хитрим, спритним. не доглянув оком (фразеологічне сполучення) – не пильнувати когось або щось, не встерегти. вилізло боком (фразеологічна єдність) – мати погані наслідки. душа в п’яти тікає (фразеологічне зрощення (ідіома)) – дуже злякатися.

ти - займенник, особовий

мене -  займенник, особовий

кохана - іменник

проведеш - дієслово

до - прийменник

поля - іменник