Сполу́чник — це службова частина мови, яка служить для зв'язку однорідних членів речення та частин складного речення. сполучники не мають власного лексичного значення і не виконують у реченні граматичну роль. до сполучників належать і, та, й, але, а тощо. сполучники зв'язують слова (батько й мати), словосполуки (довгі вулиці та високі кам'яниці), сурядні речення (учитель читає, а учні слухають) та складники складнопідрядних речень (як учитель читає, учні слухають). залежно від синтаксичної функції сполучники поділяються на сурядні (і (й), та, та й, а, але, або, чи, прикладкове як) та підрядні (коли, що, як би, наскільки, хоч, мов, наче, часове й порівняльне як).
Спасибо
Ответ дал: Гость
зима лютує, сердиться. свинцеві хмари затягнули усе небо, і з них нескінчено сіється і сіється сніг, що вкриває сад. крижані дерева завмерли, стали немов сивими від жаху.
та проб ється сонце, і завмерлий сад засяє срібними намистами на гілках
Ответ дал: Гость
люди повинні говорити правду, гірку чи добру, але повинні.
Другие вопросы по: Українська мова
Похожие вопросы
Знаешь правильный ответ?
На які питання відповідає сполучник з української мови...
Популярные вопросы