Сполу́чник — це службова частина мови, яка служить для зв'язку однорідних членів речення та частин складного речення. сполучники не мають власного лексичного значення і не виконують у реченні граматичну роль. до сполучників належать і, та, й, але, а тощо. сполучники зв'язують слова (батько й мати), словосполуки (довгі вулиці та високі кам'яниці), сурядні речення (учитель читає, а учні слухають) та складники складнопідрядних речень (як учитель читає, учні слухають). залежно від синтаксичної функції сполучники поділяються на сурядні (і (й), та, та й, а, але, або, чи, прикладкове як) та підрядні (коли, що, як би, наскільки, хоч, мов, наче, часове й порівняльне як).
Спасибо
Ответ дал: Гость
як би не прикро було визнавати, але не можна оминути того факту, що попри всю патріотичну риторику діючого президента держави, та деякі його несміливі кроки у відродженні історичної правди, оточив він себе на всіх рівнях влади все тими ж головами колгоспів, вчорашніми комсомольськими діячами, до яких неможливо пробитися через щільний заслін воєнізованої охорони, небаченої навіть при кучмі
Ответ дал: Гость
з раннього дитинства нас вчать завжди говорити правду, поважати працю. правдива людина намагається не робити поганих вчинків, яких їй довелося б соромитися..і потім приховувати від батьків і друзів. всім відомо, що «шило в мішку не сховаєш». так і правда - десь випливе. і людині буде соромно за брехню, з нього будуть сміятися. тому треба намагатися відповідати за свої слова і погані вчинки. чесна людина завжди викликає повагу, тому що вона ніколи не обманює. а брешуть тільки труси і невиховані люді. висновок такий: треба говорити завжди тільки правду.
Другие вопросы по: Українська мова
Похожие вопросы
Знаешь правильный ответ?
На які питання відповідає сполучник з української мови...
Популярные вопросы