Перепишіть, вставляючи, де треба, коми між однорідними членами речення. 1. на призьбах, святкуючи, рясно посідав народі проводить розмовоньку красно (дніпрова чайка) 2. виходь іди дорогами земними і від людей візьми і людям дай (п. дорошко) 3. ми йдем і йдем несем вогні творим блиск і творим дні! (в. чумак) 4. не хлібом єдиним а творчості дивом а криком дитини існує людина (і. жиленко) 5. тільки млява боязка людина не любить і боїться риску (леся українка) 6. не визнаю ні любові ні дружби ні приятелювання до перших заморозків чи до першого грому (m. стельмах) 7. є в коханні і будні свята, є в ньому і радість і жаль, бо не можна життя заховати за рожевих ілюзій вуаль (в. симоненко) 8. навколо великих людей і круг їхньої пам'яті завжди точиться явна чи приглушена боротьба (м. рильський)

1.на призьбах, святкуючи, рясно посідав народ і проводить розмовоньку красно  (дніпрова чайка) 2.виходь, іди дорогами земними і від людей візьми, і людям дай. (п. дорошко.)  3. ми йдем і йдем, несем вогні, і творим блиск, і творим дні! (в. чумак.) 4. he хлібом єдиним, а творчості дивом, а криком дитини існує людина. (і. жиленко.) 5. тільки млява, боязка людина не любить і боїться риску. (леся українка.) 6. he визнаю ні любові, ні дружби, ні приятелювання до перших заморозків чи до першого грому. (м. стельмах.) 7. є в коханні і будні, і свята, є в ньому і радість, і жаль, бо не можна життя заховати за рожевих ілюзій вуаль. (в. симоненко.) 8. навколо великих людей і круг їхньої пам’яті завжди точиться явна чи приглушена боротьба. (м. рильський.)    начебто так

        королевою  літньої клумби я вважаю троянду.ця прекрасна квітка розквітає, як символ краси, любові та ніжності.бархатисті пелюстки вранці покриваються росою.стебло вкрите колючками- наче застереження, що доторкатись до такої краси небезпечно.п'нкий, солодкий аромат цієї красуні пробуджує у людині бачення прекрасного.троянда потребує догляду та розквітаючи робить клумбу казковою.               

  нахвалявся мороз у лісі . холодних вітрів лютих хурделиць наказав їм мороз все живе виморозити, щоб нічого не залишилось, тільки сніг та лід.

      а вітри та хурделиці   й раді   такому наказу. почали вони лютувати безупину. все що зустрічали на своїй дорозі, перетворювали на лід та   замерзлі опудала.

      засмутилися звірі та птахи : налякали їх хурделиці, не можуть вийти навіть корму знайти для себе та свої дитинчат.дуже холодно без сонця та тепла. 

    та   ось прилетів здалеку грак, та почав розповідати про теплі краї та весну, що повинна невдовзі прийти. зраділи звірі, попрохали вони грака летіти назустріч весні,поквапити її .

    через деякий час стало тепліше пригрівати сонце, день став довшим і звірі й птахи   почали виходити зі своїх будинків.   міць холодних вітрів та хурделиць марніла,слабла.

        злякався старий мороз, що зовсім втратить могутність та владу. припало йому відступити.і біг він ,не обертаючись, в свої старі володіння, де вже давно його ніхто не боявся.