Твір-опис картини а. монастирського "запорожець"

це портрет козака в похідному одязі зі зброєю в руках. художник намагається зобразити суворого і водночас задуманого запорожця.на передньому плані картиними бачимо немолоду людину з міцною поставою. позаду бувалого воїна — сутички, війни, битви. на смаглявому обличчі сліди часу і переживання, адже чоло пооране глибокими зморшками. густі чорні брови суворо насуплені, в очах причаєний смуток, задума. орлиний ніс із горбинкою надає обличчю виразу мужності, сили і впевненості в собі. на самому чубі розлігся оселедець. довгі вуса грізно настовбурчені, а густі, як ліс, брови нависають над очима.одягнений чолов’яга у сорочку з жупаном. зверху, наче шкура ведмедя, обвисає кирея. у міцних руках захисника народу застигла шабля, загартована в кривавих боях.образ героя, змальований художником, викликає пошану до вірного сина свого народу, нагадує славне історичне минуле.на мою думку, художнику вдалося зобразити на картині задуманий і водночас суворий вигляд запорожця.

стол,кресло стулья-все стояло в беспорядке.день да ночь-сутки прочь.

птахи та звірі-наші друзі.ми завжди з ними розмовляємо,хвалимо.ми розповідаємо тваринам наші переживання,вдачі.ми себе ведемо з ними неначе вони з нами можуть розмовляти,або дати якусь пораду.якби вони могли говорити-ми б їм розповідали ще більшу частину ніж зараз,вони б нам дякували.та весь світ був був би набагато красивішим!