Твір-опис картини а. монастирського "запорожець"

це портрет козака в похідному одязі зі зброєю в руках. художник намагається зобразити суворого і водночас задуманого запорожця.на передньому плані картиними бачимо немолоду людину з міцною поставою. позаду бувалого воїна — сутички, війни, битви. на смаглявому обличчі сліди часу і переживання, адже чоло пооране глибокими зморшками. густі чорні брови суворо насуплені, в очах причаєний смуток, задума. орлиний ніс із горбинкою надає обличчю виразу мужності, сили і впевненості в собі. на самому чубі розлігся оселедець. довгі вуса грізно настовбурчені, а густі, як ліс, брови нависають над очима.одягнений чолов’яга у сорочку з жупаном. зверху, наче шкура ведмедя, обвисає кирея. у міцних руках захисника народу застигла шабля, загартована в кривавих боях.образ героя, змальований художником, викликає пошану до вірного сина свого народу, нагадує славне історичне минуле.на мою думку, художнику вдалося зобразити на картині задуманий і водночас суворий вигляд запорожця.

постарайтесь поконкретнее задать своё и тогда обязательно

я вважаю людська  душа -  криниця чистої води, тому що з самого народження наша душа як чистий листок бумаги і тільки життя напише на цьому листку погані чи добрі строфи.звичайно, навпаки, говорять "людська душа - сутінки". люди з чистою душею, на жаль трапляються все рідше і людського тепла деколи не вистачає нам усім. коли я міркую над цією темою, мені, насамперед, хочеться думати, що люди, незважаючи на ті важкі ситуації, які їх оточують, не зачерствіли, залишилися доброзичливими і гостинними.