Твір-опис картини а. монастирського "запорожець"

це портрет козака в похідному одязі зі зброєю в руках. художник намагається зобразити суворого і водночас задуманого запорожця.на передньому плані картиними бачимо немолоду людину з міцною поставою. позаду бувалого воїна — сутички, війни, битви. на смаглявому обличчі сліди часу і переживання, адже чоло пооране глибокими зморшками. густі чорні брови суворо насуплені, в очах причаєний смуток, задума. орлиний ніс із горбинкою надає обличчю виразу мужності, сили і впевненості в собі. на самому чубі розлігся оселедець. довгі вуса грізно настовбурчені, а густі, як ліс, брови нависають над очима.одягнений чолов’яга у сорочку з жупаном. зверху, наче шкура ведмедя, обвисає кирея. у міцних руках захисника народу застигла шабля, загартована в кривавих боях.образ героя, змальований художником, викликає пошану до вірного сина свого народу, нагадує славне історичне минуле.на мою думку, художнику вдалося зобразити на картині задуманий і водночас суворий вигляд запорожця.

    весна чи осінь - ці дві пори однаково заворожують нашу свідомість. адже тільки зараз ми можемо побачити журавлинні ключі. що в них такого заворожуючого? та, насправді коли ми дивимося в небо, відчувається справжнє життя.

    коли вони прилітають до нас, птахи зрозуміти, що прийшла ! пора кохання, пора свят, прокидання усього живого.

  журавлинний ключ символізує щось безкінечне, щось вічне. те до чого тягнеться душа, від чого щімить серце. хочеться закричати, піднятися в небо, полетіти разом, побачити усю красу весняного світу.

живу я на найгарнішій вулиці мого міста , вулиці литвиненко. на цій вулиці завжди рарно та чисто. на моїй вулиці люди та я саджаемо квіти та дерева. всім людям подобається гуляти по нашій вулиці