Земле барвінкова, дай мені здоровя есе

Здоров"я - це найдорожче з усього, що ми маємо. було б логічно стверджувати, що ми всіляко прагнемо його зберегти та поліпшити. але чи це так насправді? що ми вкладаємо у слова "земле барвінкова, дай мені здоров"я"? чи усвідомлюємо ми взагалі всю глибину і значущість цих слів? ми просимо здоров"я у землі, тобто у природи. але я не впевнений, що ми маємо на це право, що ми любимо і цінуємо її достатньо для того, щоб вона відповідала нам любов"ю та турботою.    ми спустошуємо, виснажуємо, забруднюємо землю замість того, щоб прикрашати її. замість посадити нові ліси, плодові сади, влаштувати затишні парки люди вважають за краще збудувати на місці вирублених дерев нові житлові райони. колись, не так вже й давно навколо нашої столиці буяли зеленню сади та ліси, річки та озера вабили до себе кришталево чистою водою. натомість зараз ми маємо забруднені водойми, вода яких отруєна хімікатами, захаращені пластиком залишки лі    про здоров"я за таких умов можна тільки мріяти. отже, перш ніж просити його у землі, слід добре подумати: а що саме ти зробив для своєї матінки-природи? ти свідомо не користуєшся пластиковим посудом та пакетами, не викидаєш будь-де використані батарейки, ти вирощуєш дерева, прибираєш залишки чужих "пікніків" у найближчому лісі тоді ти маєш моральне право просити здоров"я у землі, і вона тобі його обов"язково дасть.

школа - місце де учні проводять більшу частину дня. школи бувають різні сільскі або місцеві. елітні або прості. в кожній школі вчаться різна кількість дітей. десь більше п'ятиста а десь менше ста. я що не важлива кількість учнів , а їхні успіхи. на місцеві або обласні олімпіади посилають одиниці учнів і їхні перемоги приносять славу школі , як закладу який їх виховав. також і в спорті. лише один спортсмен стає чемпіоном але його слава освітлює весь педагогічний колектив  який виховав таку людину.

й чим більше перемог окремих учнів тим більше престижу набуває школа.