Замітка-роздум на тему малі вчинки теж великі

Воно таке. що мале, що велике - усе в порiвняннi. пiдiйшов до людини, що впала, викликав "швидку" - великий вчинок? та що там, хвилина розмови по мобiлцi. а може ти людинi життя врятував? от шляк трафив, ще б декiлька хвилин прогавили - не вiдкачали б. а подвiр'я приборкати? ну поробив годину. а тут люди подивилися, чому на тiй багатоповерхiвцi охайно, а в нас такий бардак? негаразд, треба туди-сюди, бач - а у нас уже iнша держава. корупцiя? а ти не давай хабаря, де тодi хабарник його вiзьме? це вчинок чи нi? ми - народ. ми - держава. якi ми - такою вона буде. а з ворогами якось впоратись можна, бог

Де є життя, там є надiя. життя… надiя… менi здається, що це якесь абстрактне поняття. а ось коли цi слова та поняття об'єднати разом, то це i буде змiст iснування людини, її присутностi на планетi. не буду вдаватися в iсторичнi фактi i подiї. вiзьму за приклад своє життя. менi вже   майже 14 рокiв.але жодного разу я не жив без надiї i, звичайно, прагнення . коли я був ще зовсiм маленьким, то надiя на мене, на моє майбутнє жеврiла у моїх батькiв. а ось коли я став пiдлiтком, тобто сам почав розумiти i прагнути побудувати змiст свого життя, - я живу надiєю на майбутнє. менi i моїм однолiткам, молодому поколiнню жити в iншому тисячолiттi, а значить будувати своє майбутнє. думаю, тобто сподiваюся побудувати своє життя так, щоб воно було i цiкавим, i корисним для мене i для моєї держави. хочу залишити по собi хороший слiд присутностi на землi.