Сочинение на украинском на тему подих осини по укр

Непомітно промайнуло безтурботне пекуче літо, і вересень став повноправним хазяїном у лісах, полях, на річках і озерах. раннім ранком уже дуже холодно, а вдень сонечко ще пригріває, нагадуючи про літо. відпочивають після тривалої важкої роботи поля. віддали хазяям свій щедрий урожай сади. у всьому відчувається холодний подих осіні. сіре небо всі частіше затягують хмари, і накрапає дрібний докучливий дощ. немов про щось задумавшись, коштує смутний і мовчазний ліс. незабаром дерева втратять своє пишне оздоблення й відкриють свої віти холодним дощам і хуртовинам. повільно кружляється в повітрі кленовий листок. старий дуб сумно поскрипує на узліссі, начебто задумався перед тривалим зимовим сном. біля покритого мохами порохнявого пенька вишикувалися в ряд стрункі опеньки. тут їх сила-силенна, і всі так і просяться в кошик. трава пожовкла й нахилилася до землі, тільки маленькі блідо-червоні зірочки вересу радують око. високо в небі роблять прощальне коло зграї журавлів. вони летять на південь і сумно курличуть, нагадуючи востаннє, що прийшла осінь. у таку хвилину до нас у душу заглядає світлий сум, і ми сумуємо й думаємо про сенс життя й своєму призначенні на цій дивній землі.

кожен народ має своє щось найдороще, найсвятіше. для українців такою святинею є натхненник національних ідей, проповідник добра, волі, щастя і правди--тарас шевченко. саме завдяки його влучному слову, що лунало сильно і впевнено, наш народ усвідомив себе як національну єдність.

де б не був, чим би не займався поет, але завжди перед його внутрішнім зором поставав і дорогий його серцю дніпро.

  минатимуть роки, спливатимуть віки, а тарас шевченко залишатиметься безсмертним у пам'яті нащадків, бо є й буде україна і народ український.