Якщо щось не сподобається, підправте. в одному селі жив собі хлопчина. а звали його вольдька. все б нічого, дитина як дитина, тілько брехав він - завжди і всюди. говорила йому мати: "не бреши, синочку, бо один раз повірять а на другий ні, і залишишся ти в біді! зрозумів? " скільки разів йому так не говорили, стільки разів він погоджувався і далі брехав. от, одного разу, сидів володька на баштані і їв кавуни. птахи співають, ніхто не чіпає, ну просто насолода. "о," - подумав він - "а може сказати діду ромі, що тут вовк бродить? чудова ідея, буде так смішно! " і позвав володя, що є тільки голосу: - діду романе! тут вовк! - дід вскочив, узяв рушницю, і побіг до володі. хлопчина сміється, а дід лютує. ось пройшов тиждень, знову володя сидить на баштані. аж раптом гульк! із-за кущів вовк вийшов! страшний такий, великий, волохатий. хлопець як закричить: діду романе! тут вовк, справжній! - а дід сидить, нічого робити не збирається. тим часов вовк підійшов до хлопця, і з`їв його. ось і висновок, не треба брехати, бо перший раз повірять, а на другий залишуть.
Спасибо
Популярные вопросы