Це було дуже-дуже давно. так давно, що мовна країна була лише одним містом, де жили букви. у ті далекі часи голосні букви трималися купки. а приголосні ходили по місту і байдикували. але за кілька днів байдикувати їм набридло. вирішили вони одна з іншою потоваришувати, поговорити. літера п зустріла букву л. --п! --л! так само с і в спробували поговорити: --с! --в! нецікаві розмови виходять. не знали приголосні, як між собою зрозумітися. аж тут прислухались. голосні між собою сперечались: --у! --і! --е! та так вже голосно, що всі знудьговані приголосні побігли дивитися. а та о змагалися в спритності. а решта їх підбадьорювали. п і л стали біля и з двох боків. всі закричали разом, і вийшло слово пил! с та в пішли до фінішу. с привітала о з перемогою: --со! в підбадьорила а: --ва! а так як вони були поруч, вийшла сова? з того часу приголосні букви зрозуміли, що з голосними поруч жити цікавіше. можна склади і навіть слова утворювати. і розмовляти так краще.
Спасибо
Ответ дал: Гость
кожного дня,тільки-но прокинувшись,я чую веселе: "доброго ранку! " і бачу найлагіднішу в світі посмішку-мамину. з цих слів і починається мій кожний день. мама-це найперша людина, яка вчить мене бути доброю, чуйною та справедливою. тільки вона може так лагідно мене посварити, вказати на мої провинності,і так ніжно пригорнути та поговорити зі мною, як із дорослою людиною. мама багато розповідає мені про різні життєві ситуфції і завжди наголошує, що на погані вчинки не можна відповідати тим же. і завжди потрібно ставитись до людей так, як хотілось би, щоб люди ставились до тебе. я дуже хочу бути схожою на свою маму!
Популярные вопросы