Це було дуже-дуже давно. так давно, що мовна країна була лише одним містом, де жили букви. у ті далекі часи голосні букви трималися купки. а приголосні ходили по місту і байдикували. але за кілька днів байдикувати їм набридло. вирішили вони одна з іншою потоваришувати, поговорити. літера п зустріла букву л. --п! --л! так само с і в спробували поговорити: --с! --в! нецікаві розмови виходять. не знали приголосні, як між собою зрозумітися. аж тут прислухались. голосні між собою сперечались: --у! --і! --е! та так вже голосно, що всі знудьговані приголосні побігли дивитися. а та о змагалися в спритності. а решта їх підбадьорювали. п і л стали біля и з двох боків. всі закричали разом, і вийшло слово пил! с та в пішли до фінішу. с привітала о з перемогою: --со! в підбадьорила а: --ва! а так як вони були поруч, вийшла сова? з того часу приголосні букви зрозуміли, що з голосними поруч жити цікавіше. можна склади і навіть слова утворювати. і розмовляти так краще.
Спасибо
Ответ дал: Гость
люблю осінь. осінь чарує мене своїми кольорами. на деревах тріпочуть перші жовті листочки, потім червоні, багряні, золоті. достигли сливи, груші, яблука. в повітрі пахне медовим ароматом. ще чорнобривці, жоржини поспішають доцвісти. іде дощ. тоді дощ на сніг обертається, і настає зима. і лише горобина радо буде пригощати дроздів, синиць своїми червоними .
Ответ дал: Гость
- , тебя как зовут?
- саша, а тебя?
- меня миша. тебе сколько лет?
- 9, а тебе?
- мне тоже! ты какие книжки любишь читать?
- сказки люблю.
- я тоже, мы сейчас по чтению проходим сказки агнии барто.
Популярные вопросы