Уцей час у місті упсалі було собі двоє студентів. одного звали щасливець, бо йому завжди таланило, а другого — невдаха, бо йому ні в чому не велося. щасливець мешкав у маленькій кімнатці на горищі і, хоч був бідний, ніколи не втрачав доброго гумору. того дня, як ворон батакі попав у «сірчану кухню», щасливець мав іти здавати свого останнього екзамена. вранці він устав і подумав, як усе добре складається. друзі та вчителі його люблять, скоро він скінчить університет, дістане добру посаду. навіть дивно, що йому так щастить. студент поснідав, відчинив вікно і сів до столу ще раз дещо повторити. «власне, мені можна було б уже й не заглядати в книжку, — міркував він,— адже я все знаю. та нехай помучуся востаннє, щоб сумління було чисте».
Спасибо
Ответ дал: Гость
якщо ти говориш людинi добрi сова, то вона вважаэ тебе товарищем, а якщо ти людину не поважаэш i говориш iй тiльки погане, товона тебе не буде
Ответ дал: Гость
природа-це наше багатство.вона радує око та прикрашає наше життя.це наше повітря та наш настрій.як не радіти квітам на галявині,деревам які розпускаються після зимової сплячки.тому її потрібно берегти,не забруднювати,щоб вона й надалі вражала нас своєю красою.
Популярные вопросы