Історія давньогрецького театру охоплює майже тисячоліття (vi ст. до н.е. — v-vi ст. н. він виник із сільських святкувань на честь бога діоніса — діонісій. на цих святах виконувалися дифірамби і фалічні пісні (це пісні,які заспівували під час сільських свят землероби на честь улюбленого бога діоніса,коли вже починалася нестримно весела й буйна карнавальна частина урочистостей; виконувала їх процесія селян,які вже добряче почастувалися діонісовими дарами,деякі з них несли в руках великі зображення символів плодючості-фали(носії зображень-фалофори),які символізували животворні сили природи,що пробуджувалися навесні), що містили елементи діалогу та театральної дії. подальший розвиток дифірамба пов'язується з ім'ям поета феспіса (друга половина 6 століття до н. якому приписується і введення першого актора. з хору, що становив аж до епохи еллінізму необхідну приналежність драми, у другій половині 6 століття виділився особливий виконавець — актор, яким був сам драматург.театральна культура стародавньої греції справила величезний вплив на розвиток світового театрального мистецтва. широко використовували грецьку театральну спадщину римляни (особливо на ранніх етапах розвитку), діячі епохи відродження і просвітництва. демократичні традиції театрального мистецтва античної греції зберегли значення і для наступних епох. постановка значних суспільно-політичних, філософських і етичних питань, насиченість драматургічних творів ідеями патріотизму, увага до людини, глибина героїчних характерів, що пробуджує свідомість глядачів, унікальність давньогрецького театру.
Спасибо (1)
Ответ дал: Гость
для початоку потрібно задатись питанням про яку правду тут говориться,що є правда,і що ж таке важливе шо ми шукаємо його в інших,а не в собі.багато філософів стверджували що знання себе це найважливіше у розвитку особистості.пізнай себе і перед тобою відкриються тайни всесвіту.мабуть тут мається на увазі що немає сенсу шукати правди в інших коли ти не маєш основ,ти всерівно нічого не побачиш.спочатку варто очистити власне око.наша людськість привикла до буденного бруду,і коли проявляються в розумі промені шукання істин,то через нечистість розуму світло тухне.прагення усвідомлення таких істин як "для чого ми живемо" "звідки душа моя" "що є вищий розум" ітд.важливо також задатись питанням в "яких" інших ми шукаємо правди.наше є відображеням нас.переважно будучи пустими тягнемось до пустого.і коли прагнем знайти більшу цінність ніж ця буденність то шукаємо "не в тих".і не розуміючи що шукаємо,не зможемо вибрати правильних вчителів.тому для початку варто розібратись в собі.
Ответ дал: Гость
ліпична героїння любовної лірики сосюри при всій її варіантності завжди зберігає зовнішню і внутрішню красу.це неодміно красуня з голубими очима.
тема- оспівування щирого почуття ,щасливої миті у душі закоханих.
ідея - возвеличення кохання - смисл життя кожної людини.
основна думка - "і синіє щастя у душі мої"
.у вірші немає суму,що таке недовгічне людське буття.
Популярные вопросы