Вплив давньогрецького театру на розвиток світової літератури

Історія  давньогрецького театру  охоплює майже тисячоліття (vi ст. до н.е. — v-vi ст. н. він виник із сільських святкувань на честь бога  діоніса  —  діонісій. на цих святах виконувалися  дифірамби  і фалічні пісні (це пісні,які заспівували під час сільських свят землероби на честь улюбленого бога діоніса,коли вже починалася нестримно весела й буйна карнавальна частина урочистостей; виконувала їх процесія селян,які вже добряче почастувалися діонісовими дарами,деякі з них несли в руках великі зображення символів плодючості-фали(носії зображень-фалофори),які символізували животворні сили природи,що пробуджувалися навесні), що містили елементи  діалогу  та театральної дії. подальший розвиток дифірамба пов'язується з ім'ям поета  феспіса  (друга половина 6 століття до н.  якому приписується і введення першого актора. з  хору, що становив аж до епохи  еллінізму  необхідну приналежність драми, у другій половині 6 століття виділився особливий виконавець  —  актор, яким був сам  драматург.театральна культура стародавньої греції справила величезний вплив на розвиток світового театрального мистецтва. широко використовували грецьку театральну спадщину римляни (особливо на ранніх етапах розвитку), діячі епохи  відродження  і  просвітництва. демократичні традиції театрального мистецтва античної греції зберегли значення і для наступних епох. постановка значних суспільно-політичних, філософських і етичних питань, насиченість драматургічних творів ідеями патріотизму, увага до людини, глибина героїчних характерів, що пробуджує свідомість глядачів, унікальність давньогрецького театру.

жив у лісі старий вовк, який вирішив більш нікого не ображати. але його не схотіли зрозуміти одноплеменники-вовки і самі почали на нього нападати. вони це робили, бо хотіли, щоб він передумав. сподівалися пояснити, що лише безсилий може бути добрим.

вовк почав і справді бути полохливим. скрізь йому вважалися його брати, які чатують на нього.

одного разу він крався лісом та шукав ягід і грибів. раптом він змушений був зупинитися, бо почув   шерех кущів. вовк почав потроху підходити до них, а сам готовий був чкурнути подалі. чим ближче вовк, тим сильніше трясеться рослина. 

старий зрозумів, що над ним знов бажають посміятися. і так йому соромно стало за себе, що він стрибнув у сам кущ і закричав: "виходьте, я більше вас не боюся! "

кущ припинив трястися, і звідтіль вийшов маленький зайчик.

більше вовк не боявся, бо зрозумів, що постійний страх страшніший за все і вводить в оману полохливого.  

1.кінь остапа

"кінь під ним гарячий, вороний, той, що у пана лишився на стайні"

2.зовнішність остапа:

"  і міцного, з чорними очима, орлячим носом і темним молодим вусом на засмаленому обличчі"

3.почуття остапа, яке охопило його на чужій землі:

"дивне почуття обхопило остапові груди: замість радості - сильне почуття обурення стрепенуло його істоту. в один мент відчув він усі кривди й знущання, які зазнав у покинутому краї, і, твердо упираючись ногами в нову, не панщизняну землю, він затис кулак і погрозив на той бік річки."