Іть мені написати твір на тему "література в моєму житті". будь ласка ; )

Яку роль в моєму житті відіграє література? це питання заставило мене замислитися. я гадала, що дати відповідь на нього буде дуже складно. але насправді відповідь прийшла відразу: книга-це мій найкращий друг, що робить моє життя цікавішим, яскравішим, веселішим. і дійсно, це так, адже як це здорово-зануритися в світ героїв, переживати разом з ними всі пригоди, радіти навіть засмучуватися за нездійснені мрії. хіба це не прекрасно. звичайно, література в житті кожної людини відіграє свою роль. у дитинстві поринаємо у світ казок, а згодом у художні твори. але насправді, література щось більше й цікавіше. аще це просто чари, які перенесуть тебе за мільйони кілометрів від твоєї квартири, і ти побачиш далекі країни,моря,океани, і пізнаєш рідних людей. література-є багате і велике мистецтво. воно дозволяє людям розвиватися. адже з її ми дізнаємося про багато цікавого й нового, а ще вона є стати добрішим і мудрішим. може світ став би більш світлим і справедливим, якби люди читали більше хороших книг? я вважаю себе щасливою людиною , бо мене навколо оточує література: вдома- книжкові полиці ,в школі-уроки літератури-це не просто проведені хвилини в кабінеті, це світ неповторності, дивовижності,а ще чудова бібліотека із дивовижності,величезними книжковими полицями. хоча мені небагато років, але я на своєму особистому досвіді вже переконалася, що література впливає на все моє життя. і хочу закінчити свій твір словами, які сказав одного разу м.є.салтиков-щедрін «тільки одна література не підвладна тління. вона одна не визнає смерті.» і це дійсно так, скільки б мільйонів років не пройшло, а саме література була, є і буде,адже вона безсмертна!

  пропоную скласти такий лист до дядька лоскотона:     доброго дня, дядьку лоскотоне!     пише вам учениця 5-б класу іваненко марічка. я захоплююсь вашою життєрадісністю та веселою вдачею. колись вам вже вдалось врятувати країну від нещасних плаксіїв. вони забороняли людям радіти життю, усміхатись. але ви зуміли допомгти їм. я була б дуже щаслива зустрітися з вами. якщо у вас буде така можливість, то обов'язково заходіть у гості. повеселімося разом!     з повагою,     іваненко марічка.

1)навкруги ні душі. тихо й безлюдно, а однак я щось там чую, поза своєю стіною. воно мені заважає. що там? я чую твердість і форму затоплених на дні чорної пітьми меблів і скрип під їх вагою. ну що ж, стійте собі на місці, спочивайте спокійно. я не хочу про вас думати. я краще ляжу. погашу лампу і сам потону у чорній пітьмі. може, і я обернусь тоді у бездушний предмет, який нічого не почуває, в «ніщо».

2)просто під ноги лягла співуча арфа й гуде на всі струни. стою і слухаю. повні вуха маю того дивного гомону поля, того шелесту шовку, того безупинного, як текуча вода, пересипання зерна. і повні очі сяйва сонця, бо кожна стеблина бере від нього й назад вертає відбитий від себе блиск.

3)пізно я повертався додому. приходив обвіяний духом полів, свіжий, як дика квітка. в складках своєї одежі приносив запах полів, мов старозавітний ісав.

4)от-от, здає тью-і, тью-і, ті-і-і ні, зовсім не так. трійю-тіх-ті і не подібно. як вони оте роблять, цікавий я знати? б'ють дзьобами в золото сонця? грають на його проміннях, наче на струнах? сіють пісню на дрібне сито і засівають нею поля?

разберись, , сама, где какие образы)