Катерина василівна білокур - одна з найвідоміших українських митців малярства. шлях її в мистецтві був не з легких. народилась вона в селянській сімї на київщині, не мючи атестата про середню освіту, та не маючи змоги вступити в художне училище, мусила всього досягати самотужки. навчителем для неї стала сама жива природа. згодом в парижі, коли на міжнародній виставці демонструвалися її картини,їх високо оцінив пабло пікассо. весь світ облетіли його слова: «якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї на цілий світ! ».перед нами одна з небагатьох картин художниці, на якій зображено не лише квіти."можливо ви незадоволені моєю роботою , - писала вона в одному з листів, - оскільки я малюю лише одні квіти? але як же їх не малювати , якщо вони такі красиві ! я й сама , коли починаю малювати чергову картину з квітами , іноді думаю : от коли цю закінчу , тоді вже буду малювати що-небудь з життя людей. але доки закінчу , в голові вже виникає цілий ряд нових картин , і одна одної красивіша - і все квіти , ось вам і весь сказ . а прийде весна , зазеленіють трави , а потім і квіти зацвітуть і боже мій! як поглянеш навколо - ті хороші, а ті ще кращчі , а ті ще чудовіші і я забуваю все на світі , і знову малюю квіти. не гнівайтеся на мене , мої близькі й далекі друзі , що я малюю квіти , адже з квітів картини красиві " .ось перед нами розкривається неймовірна, чудова картина - за тином пишні півонії, далі- ніжно-рожеві троянди. напроти, царські лілеї, та в їх компанії скромні чорнобривці і рідні, знайомі з дитинства маки. по всій картині, де не де розсипані, як маленькі дорогоцінності, волошки, ромашки та настурція. і обрамлює всю цю пишність, немов вінець, в"юнок. в самому центрі картини нам відкривається маленьке віконечко серед квітів і через нього ми бачимо далечинь - річку, поле і обрій з рясними хмаринками. це несподівано, вражаюче, і в той самий час створено атмосферу затишку і спокою.кольори, як ні більшості з картин художниці ніжні, пастельні. роздивляючись цю роботу , можна по новому, ніби ніколи не бачив, поглянути на нашу землю, та навчитися з вдячністю цінувати прості, на перший погляд речі, які нас постійно оточують. (при бажанні, можна скоротити. наприклад -цитату з листа катерини білокур. вона, доречі зкопійована, бо це ж оригінальний лист. все решта - самотужки : ) )
Спасибо
Популярные вопросы